Значення посту в житті християнина і причини посту
В цю неділю, браття, останню перед Великим постом, Христос Спаситель навчає нас як треба постити: «Коли постите, каже Він, не будьте, як ті лицеміри, що видають себе сумними, щоб люди бачили, що вони постять; ти ж, коли постиш, роби це так, щоб видно було тебе не людям, як ти постиш, а Отцеві Твоєму Небесному» (Мат. 6, 16-17). Отже між чеснотами християнського життя мусить бути й піст. А бувають такі тяжкі пригоди в боротьбі зі злом життя, коли піст і молитва, як каже Христос, є єдиний засіб перемоги в цій боротьбі (Мар. 9-29).
Що ж таке є піст? Піст взагалі є стримання, є достоїнство людини володіти собою, перемагати зло в собі самому, перемагати свої недобрі звички та пристрасти. Піст є обмеження нижчих потреб тіла, щоб віддавати більше уваги вищим прагненням душі людської. Піст взагалі є високий, відданий Богові, настрій душі, й рішуче одмежування від усього того, що може цей настрій принизити, чи зіпсувати спокусами життя та заходами князя світу цього — діявола. В такому високому розумінні, піст дійсно мусить бути необхідним чинником найкращого виховання душі людської, і тому піст завжди сполучається з молитвою.
Посту, як високого морального стану людини, в якій вищі прагнення переважають нижчі, навчає нас Христос і своїм сорокодневним постом в пустині після хрещення, на спомин якого і ми ось вступаємо в піст св. Чотиридесятниці. Коли Христос постив в пустині, Він 40 день нічого не їв. Коли ж Він на останку почув в собі потребу в їжі, то сатана підступив до нього зі своїми спокусами і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи цим камінням в пустинні, і вони стануть хлібами. На це Христос сказав: Не самим тільки хлібом житиме чоловік, а всяким словом, що виходить з уст Божих (Мат. 4, 4), і відмовився від їжі — задоволення тіла, а щоб живити себе словом Божим.
За цим прикладом Христа і багато Його щирих послідовників відходили в пустиню для молитовного єднання з Ним і там перебували в дивному пості. От і ця неділя перед Великим постом називається «Прощена» між іншим ї через те, що монахи-пустельники, що жили звичайно разом, ввечері цієї неділі, в останнє перед Великим постом, сходились і прощались поміж собою, і зараз розходились по пустині до Великодня, щоб на самоті в суворому пості і молитві провести за прикладом Христа цю Чотиридесятницю перед Великоднем. Тому прощаючись, вони вже втішали себе великодніми співами.
Були деякі між ними, що на протязі всього посту нічого не їли: деякі брали з собою проскурку і половину її ще приносили назад; останні приймали їжу лише раз на тиждень, — і те, що могли найти в пустелі... Нас тепер можуть лише дивувати ці великі подвиги посту. Але чим їх можна пояснити? Тим лише, що ці пустельники так захоплені були своїм внутрішнім душевним життям в єднанні з Богом, так увесь час горіли духом в молитві, що зовсім забували про своє тіло, про його потреби. Навіть, коли тіло нагадувало про себе, вони рішуче відкидали ці нагадування, як спокуси сатани. Вони дійсно жили не хлібом, а Божим словом і молитвою. 1 цей піст дивно підтримував і їх тіло. Всі майже вони жили дуже довго, багато з них проживало до 100 літ і більше.
Але в цих великих християнах ми повинні дивуватися перш за все не їх дивному посту, а їх високому душевному настроєві, силі і висоті їх молитви, повноті їх внутрішнього життя в єднанні з Богом, що своє тіло з його потребами цілком підкорили вимогам свого духовного життя. Отже перша основа християнського посту, це цілковите захоплення своїм духовним життям, повна відданість Богові. Ой, коли б у нас, браття, була хоч маленька частина того високого душевного настрою, що так сяяло в угодниках Божих, тоді б не треба нам було переконувати себе в необхідности посту для побожного життя, тоді ми й самі це живо почували б.
Другою причиною, яка викликає в людини потребу посту, це є сум душевний, почуття жалю, втрати. І про це Христос нам сказав. Коли одного часу Христос вечеряв з учениками у митаря Матвія, то фарисеї запитали учеників Христа: Чому ми постимо, а ви не постите? Христос відповів за учеників: Не можуть весільні постити, коли з ними жених; прийдуть дні, коли візьмуть від них Жениха, тоді й поститимуть (Мат. 9, 14- 15). Тут Христос розумів себе самого, як найбільшу утіху для людей, що почувають себе близькими до Нього. Але, як часто в кожного християнина бувають часи, коли гріхи, заботи світу цього, спокуси відбирають від нього Христа.
Отже почуття гріховности, почуття втрати чистоти совісти, почуття жалю за недобре життя, за образу Христа своїм життям — все це у щирого християнина теж викликає потребу посту, як і всякий великий сум і туга примушують людину забувати за їжу та інші потреби тіла. Правда тут може бути й нещирий жаль, а лицемірство, бажання показати свій жаль лише перед людьми. За це й докоряє Христос фарисеям, що підчас посту вони показують себе сумними, щоб люди їх бачили. Християнин же повинен свій піст, з почуття жалю за свої гріхи, провадити так, щоб його бачив Бог, а не люди.
Браття! Як багато в житті кожного з нас є такого, що віддаляє від нас Христа, що повинно викликати в нас великий жаль і сум, приводити нас до каяття. Отже піст і молитва є найкращі провідники наші до каяття, — це, так сказати, психологічна підстава посту...
Нарешті, причини посту і часи його мають у нас християн історичну підставу. Ми постимо, згадуючи сумні дні в житті Христа, Божої Матері та апостолів, а також, щоб підготувати себе до Великодніх свят. Так піст Великий є спогад 40-денного посту Христа в пустині та Його страждань, а також підготовка до свята Великодня. Так само в середу та п’ятницю ми постимо на спогад страждань Христа, коли «забрали від нас Жениха». З цими історичними спогадами св. Церква закликає нас з’єднати і свої душевні переживання каяття за гріхи і прагнення до єднання з Богом, і таким чином встановила на протязі року певні часи посту для своїх дітей.
А для полекшення посту душевного Церква встановляє і окрему пісну їжу. На жаль, християни всю суть посту звели лише до цієї пісної їжі: витримати піст у багатьох, це значить, лише не їсти масного. Це є ясне перекручення важливости посту, поставлення другорядного — їжі, на першому місці, на місце душевних чеснот та почувань, поставлення зовнішнього замість внутрішнього, засобу замість мети. Бо й Христос сказав: Ніщо зі сторони не входить в чоловіка, щоби могло його сквернити, а що виходить з нього (Мар. 7, 15), — лихі думки, слова та вчинки свкернять чоловіка. І ап. Павло каже: «Царство Боже не є їжа або пиття, а почуття душі — правда, мир і радість у Св. Дусі» (Рим. 14, 17). Цього навчає нас і церква своїми постовими співами. Справжній піст, каже вона, це є ухилення від усього злого, стримання язика, зречення гніву, усунення всяких похотінь, наклепів, брехні, пересудів, кривої присяги — зменшення їх. От це є піст справжній і Богові приємний, а не стримання лише від їжі (Стих. пок. І тиж. веч.).
Безумовно, і тілесний піст — рід їжі, має своє значення, як засіб виховання душі, але без відповідного душевного настрою він є лише пуста форма і морального значення не має. То хиба, значить, нам треба вже тілесні пости відкинути? Так, але лише в тому разі, коли ми вже духовно доросли, коли всякі виховуючі засоби церкви для нас уже непотрібні, коли ми стали вже тими праведниками, про яких каже апостол: «Не для праведників закон положено» (І Тим. 1, 9).
Ап. Павло до Коринтян говорив: «Я ще годую вас молоком, а не твердою стравою, бо ви ще не духовні, а тілесні; ви ще малолітки, а не дорослі» (І Кор. З3, -2). Отже і піст тілесний, це є те молоко, що ним церква нас годує, поки ми ще не можемо споживати твердої їжі, не можемо піднестись своєю свідомістю до справжнього духовного посту. Чи може ми вже доросли? Чи ж ми можемо про себе сказати, що ніщо нечисте вже не виходить від нашого серця, з наших уст? Коли можемо, то й те, що в уста входить, не може нас сквернити. Коли ж ні, то ще останемось, браття, на вихованні церковному, залишимось на молоці духовному — й на тілесному пості. Бо, коли б ми духовно стали дорослими, ми вже й самі не рвались би до м’яса та всяких розкошів та товщу в їжі; це нас уже не приваблювало б, а навіть навпаки, цим ми гидували б, а ростини та вода, те що тепер називається пісним, було б для нас найприємніше.
Вітаю вас, браття, з Великим постом і бажаю, щоб ви ним очистили душу і тіло, і з чистою совістю зустріли Світле Христове Воскресіння. Амінь!
Митрополит Василь Липківський
Церковний календар
