Житомирсько-Поліська Єпархія

Конда́к 1

Могутній Воево́до й пекла Переможцю, Ти, бо маєш перемогу над сме́рттю, Ла́заря Четвертоденного із ме́ртвих піднявши́, та всім ра́дість, світло і воскресіння яви́вши; ми ж недосто́йні Твоєму́ на́с ра́ди прихильністю подяку приносимо, від душі виголошуємо Тобі:

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Ікос 1

А́нгельські си́ли в ра́дісний тре́пет прийшовши, бачивши Твоє, Найсолодший Ісу́се, у Вифа́нію прише́стя, і де́ Ти, не маючи де́ голову схили́ти та зло́бою юде́йською скрізь гнаний, завжди знаходив ти́ за працю благовісття спокій  душе́вний, ми́р, любо́в й затишок у приятеля Свого́ Ла́заря, Його́ ж і Са́м до кінця полюбивши з се́страми його́ Ма́рфою та Марією, бо ті завжди з вірою й любо́в'ю служили Тобі, слухаючі при нозі Твоїй Сло́во Твоє. Таку людинолю́бну прихильність Твою згадуючи, з розчуленням серде́чним виголошуємо Тобі:

Ісу́се, Любове Предвічна, до любові до люду до кінця зійшовший.

Ісу́се, Ми́лосте Безмірна, Ла́заря з се́стри його́ в любо́в Свою́ взяв.

Ісу́се, благослове́нний дім Ла́заря в днях тіла Свого з любо́в'ю відвідував.

Ісу́се, Боже́ственним Сло́вом Твоїм люблячих Тебе душі там в насолоду багатьох насичував 

Ісусе Вифанію ,батьківщину Лазаря місцем спокою  обра́вший.

Ісу́се, великі діла́ си́ли і любові та́м перше Хреста́ Твого́ показав.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 2

Бачили се́стри пра́ведного Ла́заря Ма́рфа й Марія, я́к бра́т їх лю́тою хворобою дуже стра́ждає, не піддалися засмученню, не впали у відчай, але до Тебе́, Го́споди, Ціли́телю неду́гів, з надією відіслали, з вірою промовляючи: «Го́споди, це  його́ саме лю́биш, хворіє». Тому́ наслідуючі, і ми у вся́кій обставині тож не віддамомся засмученню, але з надією тож взиваємо Тобі: Алилу́йя!

Ікос 2

Розум чи́стий мали учні  Твої, Го́споди, одна́че не разуміли, для чого враз не пішов Ти́ у Вифа́нію до приятеля Свого Ла́заря сціли́ти його́, коли отримав Ти́ вістку  про лю́ту неду́гу його́, але мовив Ти́ прийшовшим від Ма́рфи та Марії: «ця́ хвороба не́ є до сме́рті, але для сла́ви Бо́жої, щоб просла́вився Син Бо́жий зара́ди неї». Ми ж нині знаючи, я́к бажав Ти́ потаємну глибину́ віри та любові їх яви́ти, та величне чудо перед стражда́ннями Своїми зверши́ти, з любо́в'ю викликуємо:

Ісу́се, любове цілковита, лю́блячі Тебе серця святих сесте́р Ла́заревих випробовуєш.                                  

 Ісу́се Всеблаги́й, хворобою бра́та до очікування ве́личної Сла́ви Бо́жої тих навертаєш.

Ісу́се, ве́ликий в чудесах Своїх, бажав над Ла́зарем всьому́ світу Сла́ву Свою́ показати.

Ісу́се, Ди́вний в порадах Своїх, поклав у Вифа́нії вели́ччя Своє зверши́ти.

Ісу́се, сме́рті не вчинивший, скорботним сестрам Ла́заревим не боя́тися сме́рті бра́та наказавший.

Ісу́се, до сме́рті во́лею рушив, сумнівним ученикам перемогу над сме́ртю яви́ти забажав.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 3

Си́лою Божества́ Твого́ знаючи, що належить Тобі перше Хреста́ Твоего́, Всеблаги́й Го́споди, яви́ти над Ла́зарем си́лу Свою́, щоб перебуваючі з Тобо́ю ученики не побоялися стражда́нь Твоїх та зрозуміли із ме́ртвих Воскресіння Твоє. Тому зара́ди, почув, що хворіє Ла́зар, приятель Твій, не квапився Ти́ сціляти його́, прибув на нім саме було відліку  два́ дні, щоб боголюби́ві се́стри його́ і перед лице́м сме́рті бра́та свого́ зісталися вірою і любо́в'ю палали, співаючи Тобі: Алилу́йя!

Ікос 3

Маючі передбачення Боже́ственне, Всеблаги́й Го́споди, Ти мовивши́ ученикам Твоїм: «Йдемо в Юде́ю знову», і відтак: «Ла́зар приятель на́ш встиг, але йду́, щоб збудити його́». Коли ж учні не розуміли, марили про успіння  сна його́ обговорюючи, тоді безсумніву промовши́: «Ла́зарь помер. І ра́дуюсь ва́с ра́ди, тож віруйте, бо не був та́м, але и́демо до нього». Тоді Фома́, бачив, що учні стра́х мають йти  до Юде́ї , бо нині вже́ шукали юуде́Ї ка́мнями поби́ти Тебе, зі смиливістю сказав їм: «йдемо і ми, щоб померти з Ни́м», навчаючи й на́с без стра́ху вдатися Тобі і проспіва́ти та́к:

Ісу́се, дру́же Ла́зарів, приятеля Твоего́ від сме́ртного успіння підняти  йшов.

Ісу́се, Вифа́нії похвало́, та всю Ла́зареву ра́дість і воскресіння поніс.

Ісу́се, Любове Невимовна, пла́ч і рида́ння сесте́р Ла́заревих почувший.

Ісу́се, Ми́лосте Безкіне́чна, вівцю свою бездиха́нну оживи́ти зво́лив.

Ісу́се, з Ла́зарем у Вифа́нії похований, поховай моя́ лю́ті прогріхи.

Ісу́се, з Ма́рфиними та Маріїними слізьми прийми́ за гріхи мої тя́жкі зітхання.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 4

Бу́рю душевну маючи думок вагаючих, Ма́рфа і Марія гірко проливали сльози над труною Ла́заря, помина́ючи зі ско́рботою обіцяння Твоє, що хвороба Ла́зарева не в сме́рть є,а на сла́ву Бо́жу, тому,що ті полишені вже́ були останньої надії, дивлячись на бра́та свого́ в труні лежачого і тіло його́ розпадаюче та  усмерднене. Ти ж, Го́споди, на іншу сторону Йорда́на ходив, говорившии ученикам Своїм: Ра́дуються, дру́зі мої, ва́с ра́ди, бо не був та́м, щоб звістити, бо все може, Бо́г цей. Йдемо адже оживи́ти його́, бо та сме́рть показала відчути цього́ перемогу та цілковите руйнування, тож заспівайте зі всіма вірними: Алилуйя!

Ікос 4

Вчула свята́ пра́ведна Ма́рфа, що Ти, Го́споди, в Вифа́нію йдеш, чотири дні Ла́зар в труні вже́ був, пішла на зустріч Тобі, у Марії в оселі сидівший, і сказала до Тебе́, утіхи шукаючи: «Го́споди, якщо був би Ти́ тут, не був би бра́т мій померлим. Але й нині знаю, бо скільки якщо про́сиш у Бо́га, да́сть Тобі Бо́г». Цю́ віру жалобні се́стри Ла́зареві у вели́кій печа́лі цій бачили, з розчуленням в душі викликуємо Тобі:

Ісу́се, до чотириденного мерця стопи Свої напра́вив, відвідай і мене́ у гро́бі перебуваючого безнадійного .

Ісу́се, у Вифа́нію прийшовший взяти в любо́в Свою́ скорботних сестер, приими́ й мене́ заблу́каного.

Ісу́се, Ма́рфу важкою розмовою Своєю зоспокоїв, утіш й мене́ в гріхах скорботного.

Ісу́се, Марію з чеканням в оселі сидівшу не забувший, не забу́дь й мене́ у відчаї впа́лого.

Ісу́се, сме́рть, тріпотіти починаючу, прише́стям у Вифа́нії боязно, сме́рті вічної не віддай мене.

Ісу́се, пекла гірький потопта́нням ніг Своїх, до Вифа́нії йдучий, стра́ху наповнений, пекельниих му́к визволи мене.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 5

Богопровідній зірці,що нічну темряву розганяє подібною стало віщуваня Твоє, Го́споди, його саме, я́к Владика життя і сме́рті, доказавши Ма́рфі, промовляючі: «Воскре́сне бра́т твій». Вона́ ж, я́к ще́ немічна́ у вірі, вагаючись вірувати, я́к бра́т її мо́же нині по сло́ву Твоєму́ із ме́ртвих піднятись, сказала Тобі: «Знаю, бо воскре́сне у воскресінні, в останній де́нь». Ми ж недосто́йні Тобі Переможцю сме́рті з вірою волаємо: Алилу́йя!

Ікос 5

Побачив, що се́рце святої Ма́рфи, печа́ллю ураже́не щодо смерті Ла́заря, не мо́же ще́ вірувати, бо й нині, Го́споди, Ти спроможний є із ме́ртвих воскреси́ти його́, Ти мовивши́ зі вла́сттю, бо життям і сме́рттю наказуєш, жадаючим хвилюватися  нею́ від такої боязні: «Я є Воскресіння  і Життя. Хто вірує  в Мене, хоча і помре, жи́вий бу́де». Ми ж цьому́ Боже́ственному обіцянню прислухаємося, і життя  вічне досягнути бажаємо, з надією викликуємо Тобі:

Ісу́се, прийшовший до Вифа́нії проповідувати Воскресіння, воскреси́ мене в пристрастях всього́ згнившого.

Ісу́се, звістивший Ма́рфі Ла́зареве воскресіння, поклич мене від багатьох гріхів засмерділого.

Ісу́се, відновивший віру Ма́рфи у Воскресіння, віднови́ ду́шу мою́ змертвілу гріхами.

Ісу́се, покликавший всіх нас уповати за померлих, просвіти́ жи́ття на́ше потьмарене пристрастями́.

Ісу́се, живими і ме́ртвими володієш, не віддай мене гіркій сме́рті в геєні вічно мені посідати.

Ісу́се, життя вічне на́м дарував, подай мені спадкоємство блаже́нне на небесах отримати.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 6

Проповідниця Твого́, Христе́, Божества́ яви́лася свята́ Ма́рфа, в сповіданні своєму Петру́, Верхо́вному Апо́столу Твоєму́, рівна: ця́ бо, коли запитувана була від Тебе́, чи маєш  віру, бо вся́кий вірує в Тебе, хоча й помре, жи́вий бу́де, мовила Тобі: «Так, Го́споди, я увірувала, бо Ти є Христо́с, Син Бо́жий, Хто в світ прийшов». Ми ж такому́ сповіданню з побожністю чуйно, з вірою і любо́в'ю волаємо Тобі: Алилу́йя!

Ікос 6

Засяяло но́ве світло віри і надії у святої пра́ведної Марії,що в оселі  ско́рботи сиділа, коли прии́шла до не́ї сестра́ її Ма́рфа і та́ємно від прийшовших до її утіхи юде́й звісти́в їй про Твоє, Святий Го́споди, навідання, сказала: «Учи́тель прийшов є і  звіщає тобі». Та́ ж, почувши це́, піднялась та швидко пришла па́ла,кланяючись Тобі і цілуючі пречи́сті но́ги Твої та розради шукаючи, мовила Тобі зі сльоза́ми: «Ісу́се, життя Нача́льнику, якщо був  би Ти́ тут, не помер би  мій бра́т».

Ісу́се, сме́рті Руйнівнику, хоча б прийшов би сюди, не був би  покладений Ла́зар четвертоде́нний у гро́бі.

Ісу́се, Утішителю До́брий, утіш в ско́рботі живу ду́шу мою́.

Ісу́се, Учи́телю Благи́й, навчи́ мене чини́ти во́лю Твою́.

Ісу́се, Наста́внику безнадійних, наста́в мене з надією і терпінням нести́ хре́ст мій.

Ісу́се, Пристановище си́ріт, да́й мені при нозі Твоїй знайти́ в ско́рботі моїй, спокій Твій.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 7

Линучій Марії зли́ти при нозі Твоїй всі почу́ття свої за Ла́зареву втрату й любо́в до Тебе́, Го́споди, Ти ж побачив її пла́чачу, та прийшовши з не́ю до виплакуючих юдеїв,затужив ду́хом й засмути́вся Ти́, людське показуючи, й заплакавши́ Са́м, щоб і ми немічні, в ско́рботах перебуваючи зі смиливістю припа́даючи до Тебе́, проливали в не́мочах з глибини душі сльози свої, із розчуленням волала Тобі оплакуючому за на́ші ско́рботи: Алилу́йя!

Ікос 7

Но́ву й невимовну доброзичливість і людинолюбство остаточно показавши, Найсолодший Ісу́се, коли  узрів Маріїни сльозы, просльозивши́сь Са́м. Юде́ї  декотрі, бачили, бо за Ла́зарем пла́кали, говорили: «Дивись, як любили його́». Друзі саме, з окамене́нілими ду́шами й серцями будучи, не схотіли зрозуміти Боже́ственне співстраждання Твоє не́мочам на́шим, глузувалися самому́ Тобі,як не́мічному бути і казали : «не вспромозі  Це́й, що Відкриваючий о́чі сліпо́му, зроби́ти, щоб і це́й не помер». Ми ж прославля́ючи людинолюбство Твоє, від душі взиваємо Тобі:

Ісу́се, сльози за Ла́заря з се́стри його́ перейняв, течіями слізними очи́сти гріхи́ мої.

Ісу́се, Ма́рфини та Маріїні сльози утамувавший, пла́чем Своїм утамуй  печа́лі мої.

Ісу́се, вітки скорботні не переломивший, богостворений хра́м душі моєї не зруйнуй в мені.

Ісусе, льону димового не згасного,що горить світи́льником віри та любові не погаси́ в мені.

Ісу́се довготерпели́вий, не́мочам на́шим навіть  до кінця співстраждаючий, в не́мочі моїй укріпи́ мене. 

Ісу́се людинолюбний, навіть до жалісності за нас і до сліз дійшовшого, вічного пла́ча забари від мене.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 8

Дивне було запитання Твоє, Христе́ Спа́се, коли всім пла́чучим, Ти за Ла́заря запитував: «Де́ поклали його́?», тому, що як Бо́г все знаєш, Ти предрікши́ сме́рть його́, якою саме буде бе́змежністю  видіння, чи не знаєш де́ похований є приятель Твій? Однак нині запитуючи,як  не знаючий, побачити жадав, але я́к чоловік, по-людські говорив, бажаючи скорботних се́стер Ла́заря утішити і цього́ зара́ди гро́б його́ відвідати. Саме  таку людинолюбність доброти Твоєї сла́влячи, співаємо Тобі: Алилу́йя!

Ікос 8

Ве́сь є Любо́в, Ве́сь є бажання на́ше, Го́споди Ісу́се, Ти, прийшов до гро́бу Ла́заревого, знову картаючи в собі про жорстокості та́м бувших, наказавши́ взя́ти ка́мінь від гро́бу, щоб зотлілі сме́ртю огородилися вуста́ми невірних. Ма́рфа ж, знову показала не́міч природи людської, промовила Тобі: «Го́споди, вже́ пашить, четвероденний бо є ». Однак Ти знову зміцнивши́ її у ваганні , мовив: «не казалося тобі, що якщо віруєш, побачиш  Сла́ву Бо́жу». Марія ж, побачила ка́мінь відвале́ний від гро́бу, в притре́петном чеканні перебуваючи, віру в мовча́нні зберегла, і тільки в се́рці промовляла:

Ісу́се, до гро́бу дру́га Ла́заря прийшовший, очи́сти розу́м мій від сумнівів непевних.

Ісу́се, Сла́ву Бо́жу показати забажав, збережи́ се́рце моє від по́хотей скве́рних.

Ісу́се, ка́мінь від гро́ба Ла́заря звали́ти наказав, повали́ ка́мінь жорстокосе́рддя з гро́бу душі моєї.

Ісу́се, словом ву́ст Твоїх всі си́ли пекла застрашив, не застраши́ мене явле́нням обіцяної Сла́ви Твоєї.

 Ісу́се Смиреннійший, лагідно у гро́ба Ла́заря постав, смиренною душе́ю сподо́би мене Твого прише́сття відчути́ти. 

Ісу́се Найсолодший, померлого тлінного в гро́бі побачив, смире́нним норовом пода́й мені Твою́ благода́ть узріти.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 9

Все́ єство́ А́нгельське здивувался, коли Ти, Чудотво́рче Го́споди, показав Сла́ву Свою́, бо Единоро́дного від Отця, перед лице́м багатьох наро́дів хвалу́ піднісшии́ Небе́сному Отцю, сказав: «О́тче, дякую Тобі, бо почув Ти́ Мене», і це мовив, голосом ве́личним покликав Ти́: «Ла́заре, вийди  звідти» та коли недихаючий наказ Твій почув, відразу живим від сме́рті піднявся та вийшов накритий рука́ма і нога́ми зав'язаний, тож чу́до це́ споглядаючи, всі коліна небе́сні й земні і підвальні Тобі Переможцю сме́рті поклоня́ються, взиваючи: Алилу́йя!

Ікос 9

Красномовці богослівні, хоча і багато говорять, але не вспромозі досто́йно просла́вити ве́лике й стра́шне чу́до Твоє, Го́споди, коли Ти Ла́заря Четвертоденного з ме́ртвих підняв Ти́, щоб Ма́рфу та Марію, з ни́ми ж і всіх на́с у вірі і надії Воскресіння й безсме́рття душі утверди́ти. Тому зара́ди багато від юде́їв до Марії найшло, побачили, що здійснив Ти́ у Віфа́нії, увірували в Тебе, я́к у Сина Бо́жого та ра́дісно принесли Тобі похвали саме такі :

Ісу́се, Ла́заря померлого Чотириденного воскреси́в, і мене́ помираючого пристрастями воскреси́.

Ісу́се, приятеля Твого́ похоронними опасками зв'я́заного визволив, і мене́ зв'я́заного опасками гріха́ визволи́.

Ісу́се, мертвеця тлінного від  труни звільнив, і мене́ з гро́бу відчаю виведи́.

Ісу́се, а́гнця люблячого від прірв пекельних  взятого, й мене́ від вічної пітьми нестерпної збережи́.

Ісу́се, наказом Живоно́сного голосу Твого́ піднявший затхнутого, і мене́ виснаженого пристрастями́ Сло́вом Твоїм оживи́.

Ісу́се, всеси́льною силою Твоєю Ла́заря Четвертоденного підняв, й мене́  триденного Воскресіння Твого́ покажи́.

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 10

Спасти́ забажавши́ все, Христе́ Спа́се, однак, сини пітьми, дивилися на померлого Ла́заря, голосом Твоїм від тління піднятого, не бажали в жорстокості серде́чному своєму увірувати в Тебе, і декотрі від ни́х приходили до первосвяще́нників та фарисе́їв, і звістили їм,що вчинив Ти  у  Віфа́нії. Ми ж божевіллю їх не вдаємося, але в загальне Воскресіння за обітницею Твоєю віруємо, Тобі, Життєда́вцю і Спаси́телю на́шому велемовно виголошуємо: Алилу́йя!

Ікос 10

Царю́ предвічний, Ісу́се! Стінами ка́мінними тве́рдими стали первосвяще́нникі юде́йські, коли почули, яке стра́шне чу́до вчинив Ти́ у Віфа́нії, нараду скликала на Тебе, говорячи: «Що зробии́мо, бо Человік Це́й багато зна́мення чини́ть». Оди́н з ни́х, Каяфа, архієре́й року того, мовив, що краще є, щоб Оди́н Человік помер за лю́д свій, а не ве́сь народ загинув. І від того́ стало дня радилися, як вбити Тебе, Христа́ Свого́ й Владику, разом з  Ла́зарем, адже багато заради його́  приходили від юде́їв та вірували в Тебе. Отже  волаємо Тобі заради так:

Ісу́се, Сину Бо́жий Безсме́ртний, заради Ла́заря , я́к а́гнець незло́бний на заколення угото́влений.

Ісу́се, Спа́сителю на́ш, людьми суди́мий, від Каяфи за лю́дей померти нево́лею передбаче́ний.

Ісу́се, на беззако́нному собо́рищі разом с Ла́зарем на сме́рть засудже́ний, не засуди́ на́с на суди́щі Твоєму.

Ісу́се, у відданій Віфа́нії, в оселі Ла́заря печа́ль на ра́дість змінив, пом'яни́ на́с у Ца́рстві Твоїм.

Ісу́се, Хреста́ першопочаток в Віфа́нії звершив, си́лою Хреста́ Твого́ збережи́ на́с.

Ісу́се, улесливих фарисе́їв чудесами своїми настрашив, воскресінням Ла́заря звесели́ на́с.

ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 11

Спів найрозрадний тож приносить Тобі, Христе́ Спа́сителю на́ш, Вифа́нія віддана і Тобо́ю люб'язна, бо в ра́дість Ти змінюючи печа́ль її, Ла́заря, виховання її, з гро́бу підняття, і щоб не нарікали, що на малий час Ти відійшовши в Єфре́м названий містом коло пустелі, і де́ ж ходив Ти́ з учнями Своїми, первосвяще́нникам за́повідь да́вши, щоб мали Тебе. Ми ж, дивуючись Твоєму за учнів перед стражда́ннями Твоїми піклуванню, співаємо Тобі: Алилу́йя!

Ікос 11

Світло ве́лике і невимовне осінило Віфа́нію, коли раніше шести́ днів до Па́схи Ти знову прийшовши́ до околиці цієї, Найсолодший Ісу́се, і де́ ж лю́блячі Тебе вчинили Тобі пресла́вну ве́черю, Ла́зареве воскресіння з ра́дістю і вдячністю згадуючи. Був саме ту́т і Ла́зар оди́н ,що возлежав, Ма́рфа  з любо́в'ю багато про що клопоталася Тобі, Марія від надлишка ра́дості, любові ,подяки,взявши літру мира на́рдового чи́стого дорогоцінного, пома́зала пречи́сті но́ги Твої, й волоссям своїм витерши, і домівка напо́внилася вся́ від аромату олією запашною. Ми ж недосто́йні, в ра́дість тих блаже́нних співбесідників Твоїх прони́кнулись жадаючи, з розчуленнянням великим волати Тобі саме так:

Ісу́се, з померлим воскре́лим разділивший трапе́зу, пода́й мені завжди насолоджуватися вічної Твоєї ве́чері на небі.

Ісу́се, Ла́заря по воскресінню його́ небе́сною ра́дістю наповнив, сподо́би мене небе́сної думки на землі.

Ісу́се, Ма́рфу трудолюби́ву це́ вже́ вдруге на ве́чері послужи́ти Тобі удосто́єнну, прийми́ мене на Твоє служіння.

Ісу́се, Марію, Бо́жою любо́в'ю палаючу, но́ги Твої ми́ром пома́зати сподо́бив, подай мені ду́ха любові жевріючого.

Ісу́се, Вифа́нію дивною дорогою Тебе на ве́чері дуже звеселено, звесели́ мене посеред трудів натхненням.

Ісу́се, Ма́рфині сльози та Маріїнин пла́ч Ла́заревим підняттям швидко заспокоїв, заспокой мене в ско́рботах Твои́м посеще́нием,

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 12

Благода́ть велику дарова́в Ти́, Христе́, воскресінням Ла́заря благослове́нній вифанійській околиці,що приймала Тебе. Наранок зустрічають Тебе в Єрусали́мі хре́ст, наругу, та ганьбу від зло́бивих фарисе́їв, за́здрістю дихаючих, тут саме Ти  віднайшовши спершу хреста́ любо́в, ра́дість, та світ в Ду́се Святому. Отже зара́ди нехай бу́де Тобі похвала́ вічна, Вифа́ніє, бо Творця дивного шляху  сподо́билася ти́: зготов, прикраси боже́ственні твої вхо́ди, расшир простори твої, щоб і ми з тобо́ю заспівали просла́вляючому тебе Го́споду: Алилу́йя!

Ікос 12

Оспівуючи Твоє з ме́ртвих Ла́зареве воскресіння, поклоня́ємося вели́ччю діл Твоїх, Христе́, прославля́ємо вседержи́тельство Твоє і остаточну доброту с невимовним людинолю́бством Твоїм та віруємо з Ма́рфою, бо воістину Ти є Христо́с, Син Бо́жий, Який в світ прийшов, з Марією ж присядемо при нозіТвоїй, вслухаючись одному на потре́бу Боже́ственному Сло́ву Твоєму, і сподо́би на́с моли́твами пра́ведного Ла́заря, приятеля Твого́, бачити Твою́ світлу над сме́ртю перемогу, та живоно́сне Воскресіння Твоє виголошувати Тобі та́к:

Ісу́се, пекла Переможцю, з Ла́зарем Четвероде́нним із пітьми непроглядного гріха́ відведи́ мене.

Ісу́се, сме́рті Заборонителю , з приятелем Твоїм поме́рлим до жи́ття і воскресінню знову поклич мене.

Ісу́се, Ла́заря на о́строві Кіпра від зло́бності фарисе́йської спасенний, ни́м же відаєш долями спаси́ мене.

Ісу́се, та́м його́ від Апо́столів на єпи́скопа призначив, від Це́ркви Твоєї не відлучи́ мене.

Ісу́се, йому ж омофо́р рука́ма Богома́тері витканний вручи́в, під захист Її, збережи́ мене.

Ісу́се, Ла́заря відвідування Пречи́стого в часи тілесні Його удостоївший, Його заступництва не позбав мене

Ісу́се, Ла́заря, раніше Твого стра́ждання із ме́ртвих піднявший, яви́ на́м Своє Воскресіння!

Конда́к 13

О, Найсолодший Ісу́се, всіх Ра́досте, Світе Ти́хий, Життя світу й Воскресіння на́шого! Прийми́ від на́с, я́к і від Ма́рфи та Марії цю малу подяку на́шу за Воскресіння Ла́заря від всієї душі Тобі приноси́ме, і вчини нас учасниками бути того́ із гро́бу підняття, щоб всеси́льним Сло́вом Твоїм піднявши й на́с від всіля́кого падіння гріхо́вного й сме́рті вічної, та сподо́би нас отримати насліддя нев'януче на небесах, і де́ зі всіма святими щоб заспівали Тобі: Алилу́йя!

Моли́тва до Го́спода Ісу́са Христа

Господи Ісусе Христе, Боже, Спасителю наш, Невичерпна безодня милості, щедрот і любові, Ти смерті і гріха не сотворив, і ще в раю призначив прабатькам нашим вічного і святого і блаженного життя причасниками бути! Коли ж в силу дії диявола, людиновбивці споконвіку, через людину гріх у світ увійшов і смерть, тоді за невимовним Людинолюбством Своїм Ти визначив Хрестом і Воскресінням Своїм визволити людей Твоїх, що згрішили, від прірви пекла і смерті вічної. І коли прийшов час, Ти зійшов у дні плоті Своєї, як Пастир Добрий, на збирання заблукалих овець Твоїх, і, перш Хреста Свого і добровільних Страстей до Віфанії прийшовши, Ти єдиним словом Лазаря, друга Твого, що померлим був і похованим, від пекла врятував його та з мертвих воскресив. І цим великим і страшним чудом перше живоносної смерті Твоєї смертну державу приголомшив Ти, провіщаючи через чотириденного воскресіння швидке Твоє, Життєдавче Христе, триденне із мертвих Воскресіння, нас усіх таким чином запевнивши, що хочеш темнообразне пекельне царство силою Своєю побити і загальне Воскресіння всіх явити, показуючи Лазаря, з якого розпочалося наше спасіння. Тому і ми, недостойні, із Марфою і Марією торжествуємо, безмірну Твою Милість нині святкуємо, і в Сльозах Твоїх над Лазарем майбутнє угамування сліз і смерті подолання радісно вбачаємо. Сподоби ж і всім нам набути душі чисті і нескверні розуми, лагідні серця і смиренну вдачу, щоби із Віфанією Тебе, лагідного Владику, прийняти, і лукавого гординю побити, і відкрити двері сердець наших. Щоби ми з вірою, неначе Марія, помазували миром любові пречисті ноги Твої, і зі старанністю визначною, неначе Марфа, послужили Тобі, споживаючи Пречисте Тіло і Найчеснішу Кров Твою на таємничій Вечері Твоїй, розділи з нами Свою Трапезу, вилий на нас цілюще миро молитви, і сльози покаяння, і пахощі чистоти, щоби прикрашені і просвічені ними ми почули Заклик Твій: «Це Я стою біля дверей і стукаю», і за Голосом Твоїм, що навіть у іновірців відчиняє двері серця, обитель створимо Тобі, завжди служачи Тобі і прославляючи Тебе із безначальним твоїм Отцем і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Моли́тва до свято́го пра́ведного Ла́заря

О, дуже преди́вний та особливий приятелю Христо́вий, Святий Пра́ведний Ла́зарю, Віфа́нії похвало́ і всій вселе́нній превели́кий подив! Благослове́нний дім твій, що його Госпо́дь на́ш Ісу́с Христо́с в часи земні Свої з любо́в'ю відвідував, бачив віру і добро́ту душі твоєї та боголюби́вих сесте́р твоїх Ма́рфи і Марії, так як полюби́в Його́ всім се́рцем твоїм, всією душе́ю твоєю, всією думкою твоєю й Тим до кінця улюбленним ставши́. Ди́вні та́ємниці твої, на тебе́ Боже́ственним Приятелем Твоїм і Го́сподом на́шим явле́ні, бо зво́лився Йому́ раніше Хреста́ Свого́ і Воскресіння показа́ти на тобі всьому́ світу Сла́ву Свою́ і вчини́ти тебе предвісником пресвітлого Свого́ із ме́ртвих триденного Воскресіння. Тому зара́ди То́й, я́к Владика життя й сме́рті, попусти́в тебе́ сме́ртним сно́м засну́ти, та похованим бути, й навіть до пекельних глиби́н зійти, і де́ саме ти  побачив перебуваючих від віку померлих в безліч нечисленному пекельними кайданами утриманих, і стра́шні жа́хи бачив ти́. І та́м, коли тіло твоє тлінню сме́ртному вже́ передалося, по четирьох днях ти почувши́ Боже́ственний голос Приятеля свого́, до гробу твого прийшовшого: «Ла́заре, вийди́ геть!» І по голосу цьому́ ти враз з труни піднявся і та́к Віфа́нію звістивши́ і Ма́рфині та Маріїни сльози утамувавши, фарисе́ї ж та кни́жникі, в жорстокості серде́ць перебуваючі настрашилися. Утамуй , святий приятеле Христо́вий, і на́ші сльози, заради гріхів  на́ших,що проливаються, оживи́ на́ші ду́ші і тіла́, що в тлінні пристрасте́й та нечисто́т гріхо́вних наявні, підніми на́с з гро́бу відчаю і лю́того засмучення, всіх же на́с визволи від вічної сме́рті, я́к   тебе́ Госпо́дь на́ш підняв від успіння сме́ртного. І ублагай ми́лостивого Бо́га, щоб сподо́бив на́с прича́сником бути вічного жи́ття, що нею й ти по трудах святи́тельства на о́строві Кіпрському са́м нині насолоджувався в оби́телях ра́йських, прославля́ючи Всесвяте ім'я Отця і Сина і Святого Ду́ха, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Переклад здійснив з церковно-слов'янської мови — Високопреосвященніший Архієпископ Житомирський і Поліський ВОЛОДИМИР