Проповідь у 23-тю неділю після П’ятидесятниці
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Не даремно святий апостол і євангеліст Лука описує зустріч Христа Спасителя і законником, який досить добре розумівся і дотримувався старозавітного закону. Законник не просто так вирішив запитати в Нього, випробовуючи, а тому і запитує про вічне життя, і що йому необхідно робити для того, щоб його успадкувати. А Господь промовляє до тлумача законів: «в Законі що написано? Як читаєш? І він відповів: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю і всією кріпостю твоєю і всім розумом твоїм», і: ближнього твого, як самого себе» (Лк.10, 25-28).
Ісус Христос вказує йому, що ось перед тобою прямий шлях спасіння, через який отримаєш вічне життя, полягає він у виконанні двох заповідей і життю по вірі в Бога. Законник крім того ще запитав Вчителя, хто є його ближній так як не дуже був задоволений Його попередньою відповіддю. Для цього Він і розповів притчу про чоловіка, якого шлях пролягав від Єрусалиму до Єрихону. Ніхто не знає, яка небезпека може трапитися на дорозі. На чоловіка нападають розбійники, грабують і напівмертвого залишають лежати на шляху. Тією дорогою йшли три людини: священик, левіт і самарянин. Двоє забули про моральні і духовні закони пройшовши мимо нього. Допомогу у цій ситуації надає самарянин, хоч не любили його євреї, але не зважаючи на це надав лікарську допомогу: обробивши рани вином та єлеєм, перебинтувавши, посадив на осла і повіз до найближчого готелю.
У цій притчі Христос є тим милосердним самарянином , який зціляє пошкоджену людську природу; перев’язує виразки гріховні, які у вигляді ран завдані слугами диявола; подає цілющі ліки для тілесних недугів – Святу Дорогоцінну Кров і благодать Святого Духа; супроводжує до готелю – Його Церкви; доручає господарю готелю, тобто пастирю, священику Церкви турбуватися про нього. Отримана плата у вигляді двох динаріїв означає Священне Писання і Передання, яке має зберігатися в Церкві Христовій аж до Його повернення - другого пришестя Сина Божого на землю.
Притча ця навчає нас пам’ятати про велику любов Божу, виявлену до усіх нас, грішників. Адже Сам Спаситель показав приклад любові та милосердя через притчу, в якій одні побачили себе тими якими вони насправді є, особливо немилосердними, не співчутливими, і на кінець байдужими. Хіба ж Бог не обдарував нас розумом і душею, щоб у своєму житті керувалися моральними і релігійними законами? Подивімося як світ поменшав від доброти, де ніхто не проявляє людяності, зустрічаються тільки одиниці таких.
Чи не уподібнюється решта левиту і священику із євангельської притчі ? Що відбувається з нами? Невже Господь нічим не наділив кожного, тому ми маємо бути вдячні Йому. Він шукає нас, котрі поранені власними гріхами на дорозі і бажає уздоровити немічне наше тіло, просвітити нашу затьмарену душу Світлом Свого Євангелія, зцілити і освятити благодаттю Святого Духа. Подивіться як вас любить Господь, піклуючись про вас так як ніхто інший, бо для Нього – ви творіння, а тому відноситься до вас з милосердям.
То ж не втрачаємо віри в Господа, дбаймо про душу християнську безсмертну, щоби вона не була зранена багатьма гріхами, а прагнула до святості життя, шукала Бога своїм серцем, не впадала у відчай, а постійно окриляла себе молитвою як духовним щитом, захищаючи від стріл лукавого і підступного ворога роду християнського – диявола. Особливо слід бути обережному пастирю, якому Господь доручив турботу про паству, лікувати, берегти, дбати і опікуватися вірними Церкви Христової. Людям же необхідно зрозуміти як тому законнику, що ближнім є той, хто вчинив справу милосердя над іншим, а не ті, які не звернули уваги, забувши про одну із моральних чеснот – людяність. Стараймося залишатися людяними і виконувати заповіді для того, щоб наслідувати вічне життя з Богом, Якому слава і хвала на віки віків. Амінь.
Ієрей Богдан Стрикалюк ,клірик Житомирсько-Поліської єпархії
Церковний календар
