У святого апостола Павла в посланні до Римлян читаємо великі слова, які повинні бути покладені в основу життя кожного християнина: «… любов є виконання закону» (Римл. 13, 10).У того ж великого апостола в першому посланні до Коринтян читаємо великий завіт, даний нам: «Досягайте любові ...» (1Кор. 14, 1).Як ми повинні розуміти ці слова великого вчителя народів? Вони вимагають двоякого розуміння: ми повинні виконанням заповідей Христових досягти такої чистоти серця, щоб воно було вмістищем любові до всіх людей. А з іншого боку, ми маємо стати гідними любові до нас наших ближніх.У першому соборному посланні апостола Іоанна Богослова знаходимо і обґрунтування завіту про набуття любові: «…не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1Ін. 4, 20).Найглибшої нашої любові заслуговують усі святі апостоли Христові, які проповідували світові про заповіді, притчі, чудеса Господа нашого Ісуса Христа, у Його хресній смерті, Воскресінні та Вознесінні на небо. Але їхня усна проповідь була достатньою лише в перший час після закінчення земного життя Спасителя нашого, бо усне переказ може бути забутим, змінюваним і навіть спотвореним.Тому на особливу і найглибшу любов заслуговують ті учні Христові, яких ми називаємо не тільки апостолами, а й євангелістами, тобто письменниками чотирьох Євангелій Христових, які й дотепер ненаситно читають християни всіх народів.Одним із великих чотирьох євангелістів був святий апостол Лука, благословенну пам'ять якого ми нині чинимо. Він написав не тільки високо ціноване третє Євангеліє, яке багато в чому доповнює три інших Євангелія, але й дорогу для нас книгу Дій святих апостолів.Свою велику проповідь закону Христового всі святі апостоли, окрім лише Іоанна Богослова, сфотографували страшною мученицькою смертю. Але їхня проповідь не могла замовкнути, і продовжувати їхню проповідь були покликані Богом їхні наступники – єпископи, проповіді яких Сам Пастиреначальник Ісус Христос надає великого значення, бо так сказав Він про них: «Той, хто слухає Мене, слухає, і Мене відкидається; а хто відкидає Мене, відкидається Того, Хто послав Мене» (Лк. 10, 16).Якщо таке величезне і відповідальне завдання єпископів, якщо вони повинні бути продовжувачами проповіді апостольської, то всі вони повинні перейнятися словами апостола Павла: «...якщо я Євангелію, то нічим мені хвалитися, тому що це необхідна [обов'язок] моя, і горе мені, якщо не Євангелію!» (1Кор. 9, 16).Ми повинні не тільки продовжувати, але й роз'яснювати проповідь апостолів і все Писання. Цим заслужать наступники апостолів глибоке кохання своєї пастви, цим заслужать і велику нагороду від Бога в вічному житті. Це не мої слова, це слова Самого Господа Ісуса Христа: «…хто порушить одну із цих заповідей найменших і навчить так людей, той найменшим наречеться в Царстві Небесному; а хто створить і навчить, той великим наречеться в Царстві Небесному» (Мф 5, 19).І в земному житті заслужить він глибоке кохання своєї пастви, теж за словом Христовим: «... кожен, хто залишить доми, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи дружину, чи дітей, чи землі, заради імені Мого, отримає у сто разів і успадковує життя вічне» (Мф. 19, 29). 1958 р. Архієпископ Сімферопільський і Кримський Лука ( Войно-Ясенецький )
