Неділя про Страшний суд
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Нині, за тиждень до початку Великого посту, церква зосереджує увагу на фінальній події в історії людства, яка отримала назву Страшний суд.
Коли ми читаємо Євангеліє він Іоанна, нам може здатися, що християнинові не варто боятися суду, адже Спаситель запевняє у тім, що віруючий його уникає, адже той вже зараз «має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя». До того ж православний вірянин за кожною Літургією свідчить: «чекаю життя будучого віку». Не боюся, не страшуся, а саме чекаю, тобто очікую з надією. Апостол Павло пише філип’янам: «маю бажання визволитися i бути з Христом, бо це незрiвнянно краще» - краще за задоволення й красоти земного життя. І це слід сприймати без усякого сумніву.
Але тут виникають запитання. Чи маємо ми ту саму заповідану в Євангелії віру? Віру не в буття якоїсь небесної сили, що не має ніякого відношення до реального, а віру як рушійну силу, що докорінно змінює наше життя. Назвати себе віруючим легко. Запитаймо будь-кого: «Ви атеїст чи віруючий?». Переважно ми почуємо: «Я віруючий». При цьому людина 2-3 рази на рік буває в храмі (а може й того менше), не має уявлення про піст і молитву, слова Божого не читає, однак вважає при цьому себе віруючою. Припустимо, що в тій людині й справді якимось чином час від часу проявляється віра в Бога, але великий сумнів є в тому, що саме про таку віру, як у неї, далекої від церкви людини, мовиться у Святому Письмі.
Тепер поговоримо про нас з вами. Ми всі регулярно навідуємося до храму, постимося, молимося… Здається, про долю в вічності нам можна не турбуватися. Але так лише здається. Господь попереджає про те, що не кожен, хто каже «Господи! Господи!», увійде в Його Царство. Спаситель говорить тут про тих, хто пророкує, хто бісів виганяє, чудеса творить Його іменем – тобто яскравих «активістів парафії», як ми їх би зараз назвали. І от саме вони й почують: «Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня».
Як же так: апостол називає християн співгромадянами святих і своїми у Бога, а тут Господь до людей, що беруть активну участь у житті церкви, звертається як до чужих Йому, як до злочинців навіть? Чому?
Ті, про кого мовилося в притчі, не просто постилися-молилися – вони творили великі діла Божі, - це справді так, однак все це виявилося марним, позаяк творилося нещиро, без любові.
Що може визначити причетність до Царства Божого? Чистота серця – ось мірило нашого спасіння, нашого споріднення з Христом: «блаженні чисті серцем, бо вони Бога бачитимуть». Однак людині може лише здаватися, що вона щиросерда і праведна, але при цьому може не бачити своєї гріховності, своєї помилковості у справах віри. Через те Суд Небесного Отця для неї може виявитися страшним. Тому й ми щоденно, читаючи 50-й псалом, благаємо Бога, щоб Він створив у чисте серце і дух праведний.
Чи можна перевірити своє серце на чистоту? Чи можна дізнатися, наскільки наше релігійне життя по-справжньому є щирим? Виявляється, що можна. І Господь нам розповідає про це у цій самій притчі.
Міра нашої духовності, як ми чули з Євангелія, визначається не кількістю прочитаних молитов, вчинених поклонів чи куплених свічок, а милосердям, нашим реальним ставленням до потреби ближнього. Людина створена за образом Божим, тому кожен з нас є Його відбитком, Його іконою.
Ікони можуть знаходитися в різному стані: можуть бути чистими і вбраними, а можуть виявитися занехаяними і закинутими всіляким непотребом. Але святиня від того не перестає залишатися святинею. Навпаки, зневажений лик Божий стає більш шкода, адже це ікона-мучениця.
Так і людьми. Будь-який гріх забруднює образ Христа в людині, але вона при цьому залишається все ж образом Христа, хоча й занедбаним. Тайна цього образа у певній мірі розкривається під час кадіння у храмі: священнослужитель кадить óбрази. Він кадить ікони, які українці так і називають: святими образáми – і людей, які є óбразами Христа. Тому Господь і говорить у Своїй притчі про різних нужденних, які трапляються біля нас, що зробивши це людям, ми робимо це Ісусові а не зробивши це, Йому не робимо, адже в кожному з нас живе Христос, Його образ, Його свята ікона.
Апостол Яків застерігає про суд без милості тому, хто не творить милості. Дбаймо, дорогі брати й сестри, про милосердя до ближніх. Щоб Господь і нас сподобив у свій час почути: «прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу». Амінь.
прот. Віталій Ейсмонт
Церковний календар
