Житомирсько-Поліська Єпархія

Українська Православна Церква (ПЦУ)

Офіційний
сайт

Неділя про Закхея

Неділя про Закхея

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Коли ми читаємо чи чуємо євангельські тексти, може закрастися сумнів, що в ту пору, коли Спаситель ходив по землі, життя відбувалося за якимось іншими, дещо зміненими законами. Бо ж надто казковими нам можуть ввижатися окремі сюжети Святого Письма.

Але це не так. Христос тілом Своїм вознісся на небеса, але духом продовжує перебувати з нами. Апостол свідчить: «Iсус Христос учора й сьогоднi i навiки той же». Євангеліст Матфей починає своє благовістя з повідомлення про здійснення слів пророка Ісайї, який говорить, що ім’я Сина Божого, народженого від Діви – Еммануїл, що значить «з нами Бог». Отже, Бог і Спаситель з нами був, є і буде. Невипадково Євангеліє від Матфея завершується словами Христа: «Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь».

Христос, як глава Церкви і Спаситель світу, так само благодатно діє на всіх, хто прагне світла й чистоти, хто у душі своїй залишає бодай трішки місця для Бога.

Таким саме виявився і Закхей, про якого розповідалося у щойно прочитаному уривку з Євангелія від Луки. Закхей, судячи з контексту розповіді, жив нечестиво й тому, радше за все, став об’єктом неприязні й насмішок. Він, як свідчить євангеліст, був старший над митарями. Тобто, начальником податкової інспекції, якщо говорити по-теперішньому. Особливістю цієї служби було те, що вона була наскрізь колаборантською структурою, позаяк митниками працювали ізраїльтяни, які стягували податки зі своїх співгромадян римським поневолювачам. Закхей завдяки своїй посаді мав чималі статки, не відмовляв собі ні в чому. Однак душа ж його прагнула більшого, чогось справжнього. Він був начуваний про дивного галілейського бродячого проповідника на ім’я Ісус і дуже хотів побачити Його, щоб послухати Його, адже через чутки (чи, може, іншим чином) він зрозумів, що людина ця від Бога, бо чинить діла Божі і говорить не так як розумні світу цього.

І одного разу така несподівана можливість з’явилася. Повз нього проходив Ісус в оточенні юрби народу. Побачити Ісуса у натовпі було непросто, до того ж Закхей ще був малим на зріст. Але великі бажання інколи призводять до неймовірного. Попереду дороги стояло смоковничне дерево – і от Закхей, недовго думаючи, заліз на нього. Уявляєте картину: начальник податкової служби залазить на дерево і споглядає з нього? Він чудово усвідомлював, що наражається на наругу над собою, виставляє себе на посміх і зневагу. Тут уже від душі люди дадуть волю своїм емоціям, відверто поглузуючись над тим, кого не поважали і недолюблювали. Закхей, одначе, на все це свідомо пішов – і все це тільки задля того, щоб побачити Спасителя Ісуса. Просто побачити.

Як народ зреагував на поведінку цього горе-начальника, можна лише уявити. Але – о диво! – Ісус несподівано зупиняється і Сам на нього спрямовує свій зір. Ба більше, звертається до нього по імені, як до свого старого знайомого, як до приятеля (хоча, здається, раніше вони не зустрічалися). Звертається до нього з пропозицією завітати до нього в гості.

Серце Закхеєве зраділо. Певне, той вже не зліз з дерева, а стрибнув в нього над надлишку почуттів. Євангеліст повідомляє коротко: «він поспішно зліз і прийняв Його з радістю». Люди, побачивши це, почали нарікати на Господа – мовляв, завітав до грішного чоловіка.

Про що йшла розмова у домі Закхея, ми на знаємо. Знаємо лише, що сам Закхей наприкінці бесіди промовив Гостеві: «половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо». Це значить, що він зводиться зо статку геть та стає вбогим, зубожілим. Після того, як знайшов Господа, йому все те, що він здобув неправедним шляхом, стало враз непотрібним. Бо той, хто має Господа, має все. Хто перебуває у Його присутності, не має потреби ні в чому.

Інколи життя ставить нас перед непростим вибором. Чого ми більше прагнемо: схвального слова людей чи зустрічі з Богом? Чого ми більше хочемо: щоб ніхто не відвернувся від нас, щоб не виставляли нас посміховиськом через те, що ми обрали Бога понад усе – чи все ж ми хочемо Бога не зважаючи ні на що?

Через місяць настає Великий піст – дорога до Пасхи. Нехай же Господь допоможе нам преобразити наші душі, щоб і нам долучитися до слів благословення Боголюдини, які промовилися Закхею: «нині прийшло спасіння дому цьому». Амінь.

   Протоієрей Віталій Есмонт , священнослужитель кафедрального храму Св.рівн.ап.Марії Магдалини м.Житомира.


Церковний календар