Житомирсько-Поліська Єпархія

  Свята Анастасія жила у дні царя Декія і його співправителя Валеріана. Після смерті батьків її виховували в жіночому монастирі, що знаходиться недалеко від Риму, у відокремленому місці. Ледь досягнувши повноліття, дівчина стала настільки красивою, що знатні римляни хотіли взяти її в дружини.

Але подвижниця, відкинувши мирські блага, пішла в черниці.

Обурені язичники спробували обмовити її перед воєначальником пров.

«Ця дівчина, - говорили вони, - не тільки не хоче мати чоловіка, але і над способом життя нашого поглумилася, насміхається над богами нашими і вірує в розіп'ятого».

Почувши про красу юної черниці, воєначальник наказав своїм слугам негайно привести її.

Увірвавшись в монастир, вони наклали на шию дівчини залізні ланцюги і потягли її в місто.

Бажаючи пощадити Анастасію, воєначальник Пров порадив їй поклонитися язичницьким «богам» і вийти заміж «за чоловіка вельможного, близького до царського престолу» (можливо, він мав на увазі себе).

Коли ж свята відмовилася від усіх принад мирського життя, її розтягнули і прив'язали до чотирьох стовпів головою вниз, били палицями і палили вогнем. Але замість стогону вона молилася. Тоді кати прив'язали її до колеса і, обертаючи, переламали всі кістки. Анастасія знову звернулася до Господа, і - колесо раптом зупинилося, а вона, відв'язана невидимою силою, встала абсолютно здоровою і неушкодженою.

Побачивши таке диво, воєначальник не передумав, а навпаки, підсилив муки: Анастасії стругали ребра, вирвали язик і в кінці кінців відрубали голову.

Святе тіло викинули на поживу звірям, але воно збереглося недоторканим: віруючі зібрали відсічені частини і сховали в затишному місці.

У 60-х роках XIX століття чесна глава святої Анастасії прибула в Житомир: як дар від Антіохійського Патріарха Ієрофея її привіз Архієпископ Волинський і Житомирський Модест (Стрельніцкій).

До революції святиня знаходилася в нижньому храмі Свято-Преображенського собору. За молитовним зверненням до святої Анастасії Римлянки відбувалося безліч чудес і зцілень. До чудотворним мощам приїжджали паломники не тільки з Волині, але й з Казані, Санкт-Петербурга, Варшави.

У роки більшовицьких гонінь Свято-Анастасіївську церкву осквернили й закрили. Чесна глава таємничо зникла і з'явилася тільки в 1941 році, коли Богослужіння в обителі відновилися.

Вдруге вона сховалася в той час, коли знову стали закривати храми.

Віруючі житомиряни сподіваються, що з часом мощі святої Анастасії знову будуть знайдені.