Акафіст Пресвятій Богородиці перед чесно́ю іконою Її Чернігівсько-Гефсиманською

Кондак 1.

Обраній від Святої Тройці, понад вища Неба та землі, Царице Богородице вдячний піснеспів співаємо. Ти ж, Пречиста, що маєш державу непереможну, від всіляких наших бід звільни і на всяке разуміння настанови та до виконанання заповідей до Сина Твого приведи, щоб взивати Тобі:

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Ікос 1.

В ті дні Пречиста Божа Мати милість Свою місту Чернігову дати забажала. І ця, дивна  ікона Її на дереві ялинки (єлі ) з’явилася; через те  і іменується Чернігівсько - Елецька. І вірні православні люди з великою радістю ту ікону взяли і Матір Божу прославили, промовляючи:

Радуйся, Заступнице старанна роду християнського;

Радуйся, Поборнице вірних.

Радуйся, бо Тобою радість засяює;

Радуйся, бісів поразка.

Радуйся, благочестивих засяюєш думки ;

Радуйся, мудріх віку цього посоромлення.

Радуйся, море чудес багатоводне;

Радуйся, Споручнице грішників усердна.

Радуйся, до СинаТвого клопітнице невмовкна;

Радуйся, благ вічних Подателько.

Радуйся, Скарбнице багатих щедрот;

Радуйся, вірних спасіння дивна.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 2.

По часу, гріхів наших заради, ця ікона чудотворна утрачена була; але не до кінця прогнівалася Пресвята Богородиця і ласку Свою місту Чернігову знову повернула. А ще, інша чудотворна ікона в місті Чернігові з’явилася, в обителі пророка Божого Іллі; тому і названа була Чернігівською- Іллінською. Ми ж, грішнії, милості Пресвятої Богородиці прославляємо, волаючи: Алилуйя!

Ікос 2.

Забато нагрішили саме ми та каємося з трепетом: невже гнів Господній уразить нас? І знову таке саме чинимо. Та одного разу свята обитель пророка Іллі пограбована була та ікона дивна Пресвятої Богородиці зникла. Але і списки її шановані чимало по землі нашої Русі розповсюдилися. Ми ж, грішні та смиренні, що бачимі милость Пресвятої Богородиці, волаємо:

Радуйся, Агнця і Пастиря Мати;

Радуйся, багатьох нещасть визволення.

Радуйся, Царице Неба та землі;

Радуйся, Уповання вірних.

Радуйся, Стовпе віри непохитний;

Радуйся, скорботних Відрадо і Утіхо.

Радуйся, Володарко пророцьких слів;

Радуйся, мучеників світла Славо.

Радуйся, в терпінні поміч всесильна;

Радуйся, упалих підняття.

Радуйся, заблуканих напоумлення;

Радуйся, Скарбе благ незбідніле.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 3.

Маючи уповання на Тебе, всіх християн Надіє, благочестива дівиця Олександра, отримавши в дар ікону цю дорогоцінну, в місті Чернігові явленну, перед нею ж проливши всю скорботу душі своєї, волала: Алилуйя!

Ікос 3.

Мавши розум у Бозі переконаний і Господу Ісусу і Пречистій Матері Його послужити бажала, дівиця Олександра ікону цю до обителі Гефсиманської, що при лаврі Сергія преподобного, в збудовані печери пожертвувати прагнула, щоб молилися ченці перед нею, промовляючи:

Радуйся, Христа Бога нашого Пречиста Мати;

Радуйся, Утробо Божественного втілення.

Радуйся, вища Небесних воїнств;

Радуйся, бісів ураження.

Радуйся, людям уповання і зміцнення;

Радуйся, наше спасіння вічне.

Радуйся, світу невтомна Охоронителько;

Радуйся, землі Української Предстательнице та Захиснице.

Радуйся, в бурях і напастях пристановище;

Радуйся, просвітлення в пітьмі наявним.

Радуйся, в потребах швидка Помічнице;

Радуйся, ченців Наставнице.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 4.

По остатку років Пречиста Діва Богородиця саме цю Свою ікону чудесами багатьма прославити зажадала, щоб славили люди і Московські благодать Божу, невпинно взиваючи: Алилуйя!

Ікос 4.

У дні ті благочестива жінка Фекла, тяжким недугом зв’язана перебувала  і одного разу сцілення отримати сподобилася, в печерах Гефсиманських по принесенню її . І ось саме недуг розслабленну полишив її перед лицем людей багатьох. Тому ж і ми вдячно волаємо:

Радуйся, всієї Вселенної Мати;

Радуйся, скорбот і печалей наших Утамування.

Радуйся, в бідах і напастях Захист;

Радуйся, Щите всем чистиим сердцем.

Радуйся, просвітлення в пітьмі існуючим;

Радуйся, Надіє благочестивих постійна.

Радуйся, Знайдення нас гинучим;

Радуйся, християнам заступництво благоприємне.

Радуйся, Ниво щедрот баготоплідна;

Радуйся, Розуму світло осяяне.

Радуйся, Життя, Правду і Путь нам показавша;

Радуйся, бо в Різдві і по Народженню Дівою перебуваєш.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 5.

Всі люди Московські дивувалися, як в печерах новопобудованих таке чудо явилося. І також святитель Іннокентій, столичного міста Москви пастир, це чудо випробувати побажав. І в розмові з жінкою Феклою правду узрів, прославивши благодать Божу і ласку Цариці Богородиці, виголошуючи : Алилуйя!

Ікос 5.

З того дня і часу прославила  Цариця Небесна цю ікону Свою чудесами багатьма; не тільки в землі Московській, але і більше того з багатьох місць землі Россійської люди удавлися та благодаті сцілень сподоблювалися. Отже і ми подячно взиваємо:

Радуйся, благословенна в жонах;

Радуйся, блага Воротарнице, Небеса відкриваюча .

Радуйся, Руно зрошене;

Радуйся, Стіна непохитна.

Радуйся, Свіча невгасима;

Радуйся, чудес Подателько.

Радуйся, ширша небес;

Радуйся, Скиніє свята, в ній же прославився Господь.

Радуйся, Земле обітуванна;

Радуйся, Ківоте святині.

Радуйся, людську природу обожествила;

Радуйся, Хлібе життєдайний нам даруєш.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 6.

Подеколи від ікони тої чудеса точилися щедро і люди православні ласкі Господні уславляли; тому і нині ми, недостойні, Твоєї, Владичиці благодійності однаково славимо, взиваємо: Алилуйя!

Ікос 6.

Люди Російські , благодать Божу славячи і цю ікону новоявленну, багатьма чудесами прославленну, благоговійно розціловували, взиваючи:

Радуйся, Сина Твого й Бога за нас умолюєш;

Радуйся, клопітництво до Господа спиятливе.

Радуйся, зброю на ворогів багатовидна;

Радуйся, Покрове вівцям Христовим.

Радуйся, духу скорботному Вірадо і Утіхо;

Радуйся, від нещасть ворожих захисте.

Радуйся, Зоря світла Христового;

Радуйся, звістивша ув’язненним спасіння.

Радуйся, висото незрівнянна;

Радуйся, небесних воїнств чесніша.

Радуйся, Ранку, принісшого День;

Радуйся, народивша Сонце правди.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 7.

Коли  бурі і лиха землю нашої Русі участили, гріха нашого заради; тоді і обитель Пещерна спустошенню піддана була. Тільки храм Черніговської Божої Матері, розорення уникнув, багатьох людей залучив, щоб волали перед образом Її чудотворним: Алилуйя!

Ікос 7.

Раз безбожні люди розлютували та храм святий і ікону чудотворну знищити забажали; тоді благочестивий рабітники Московські, що імена Ти, Господи, відаєш, цю ікону у безвірних випросили; і ті звеліли , ікону чудотворну взяти та в столичне місто Москву принесли. Адже невзмозі людям, Богові в спромозі є. І нині ми, грішні, виголошуємо:

Радуйся, Радосте несподівана;

Радуйся, в біда́х і напастях швидка Заступнице.

Радуйся, перемігша фараона мисленного;

Радуйся, благ духовних Подателько.

Радуйся, до світу небесного Сходження;

Радуйся, благочестивих людей зміцнення.

Радуйся, благаго Промисла сослужителько;

Радуйся, Церкви Божої укріпителько.

Радуйся, православних християн Відрадо і Утіхо;

Радуйся, милості невичерпне Джерело.

Радуйся, бо до  Тебе рукі підводимо;

Радуйся, бо ногі Твої цілуємо.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 8.

Коли  ті благочестиві праівниеи дорогоцінну Твою ікону взяли та в столичне місто Москву принесли ; тоді Ти, Пречиста Богородице, цю ікону в храм преподобного Сергія, що на Рогожках, помістити благоволила ти. І всі люди Московські з утішенням до неї приложувалися та милість Сина Твого прославляли, взиваючи: Алилуйя!

Ікос 8.

Коли  Твоя, Владичице, дивна ікона в столичне місто Москву принесена була; тоді люди Московські до святині Твоєї удалисся та з розпадою виголошували:

Радуйся, Радосте наша, бо нас покриваєш честним Твоїм омофором;

Радуйся, щедре чудес виточення.

Радуйся, за нас грішних Клопітнице невтомна;

Радуйся, праведних свідчення.

Радуйся, похвало ієреїв благоговійних;

Радуйся, Покрове, ширший хмарини.

Радуйся, скорботних Утіхо;

Радуйся, юниих напоумлення і настанова.

Радуйся, Світло , у пітьмі світлієш;

Радуйся, вразливостей гріховниих Цілителько.

Радуйся, райські ворота відкриваєш;

Радуйся, до Сина Свого і Бога блага Провіднице.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 9.

Вті дні саме чаша гніва Господнього на землю нашу, гріхів наших заради, пролилася була; та багато храмів Божих пограбовані були , і багато священства Божого вбито було . Також і храм преподобного Сергія на Рогожках спустошений був і ікона Твоя дивна , Богородице, забрата була і де нині – не відаємо . Та плачть люди Московські , але й плач свій на сподівання перемінили, взиваючи : Алилуйя!

Ікос 9.

Во дні ті багато вірних ,що були засудженні до страти ще помишляли ; але в непереможнім смиренні Богородиці взивали:

Радуйся, від лиха і бід стражденних нас рятуєш;

Радуйся, скорботу і печаль вбираєш.

Радуйся, Хранителько вірних;

Радуйся, заблуканих виправлення.

Радуйся, пітьму гріховну розгонюєш;

Радуйся, млу душ наших просвітлюєш.

Радуйся, ворога спасіння нашого поразко;

Радуйся, блага Покровителько усіх з вірою до Тебе линучих.

Радуйся, радостей Джерело;

Радуйся, всемилостива Скоропослушнице, прихиляюча слух до моління нашого.

Радуйся, в терпінні поміч всесильна;

Радуйся, Купино Неопалима, зберігаюча нас від вогненних стріл лукавого.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 10.

По слову святого Апостола Твого, Господи, там подається невимовна благодать, де багатющий проріс гріх. І в дні ті вогняних труднощів Другої Світової війни землю нашу Ти, Господи, навістивши . але  у палаючім випробуванні свята Церква Твоя відродилася і чада її від відчаю збадьорилися, радісно кличучи : Алилуйя!

Ікос 10.

Як колись за Константина Великого , так і по події випробування вогняного війни Другої Світової храми Божі знову відчинилися та благочестям засяяли; та свята Лавра Сергієва наново із запустіння відродилася. І Твоя, Пречиста Діво, ікона Чернігівська, список тої чудотворної ікони, в соборі Святої Тройці поміщена була для почитання вірниим. І до Тебе, Пречиста, православний народ линув припадаючи та волаючи :

Радуйся, Радосте наша;

Радуйся, Покрове святий, ширший неба.

Радуйся, грішних волоння;

Радуйся, праведних розрадо і сило.

Радуйся, потопившиго фараона мислячого;

Радуйся, вірним напоумлення.

Радуйся, світу Поновителько;

Радуйся, Книго життя вічного.

Радуйся, за Тебе бо радується всяка плоть;

Радуйся, Володарко пророцьких слів.

Радуйся, перед Сином Твоїм невсипуща Клопітнице;

Радуйся, пастирів настанова.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 11.

Хоча і послаблення  в гоніннях послав Господь, але і багато обителей в руйнуванні і спустошенні полягли. Також і обитель Гефсиманська, Дім Пресвятої Богородиці, в руйнації був та люди благочестиві плакали , але і нічого  ж зробити не спроможні. Бо не відали , що близько є визволення, бо говорив саме Господь: ‘’Це Я відчиняю і ні хто вже зачине’’ . І нині ми, грішні та смиренні , зі страхом і верою взиваємо: Алилуйя!

Ікос 11.

Бо часами вірні співали : Як по суші пройшов по безодні Ізраїль  стопами, саме і нині вірнії всі перешкоди пройшли та обитель Гефсиманську відродивши нарівні православні з любов’ю і з радістю виголошують:

Радуйся, нам грішним добросердечна Повірителько;

Радуйся, бо на Тебе після Бога все уповання наше.

Радуйся, Радосте невимовна;

Радуйся, пекельних воріт знеславлення .

Радуйся, Цвіту нев’янучий;

Радуйся, віри та сліз відплато.

Радуйся, Архангельский голос сприймаєш;

Радуйся, бо Тебе ублажають всі роди.

Радуйся, бо Тебе ж хвалить всяка плоть;

Радуйся, Тебе ж підносить ангельский хор.

Радуйся, вірних Державо;

Радуйся, Надія християн постійна.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 12.

В часи дев’ятнадцятого і двадцятого століть Пресвятая Богородиця братство ченців зібрала; і в утіху і в укріплення їм мощі преподобного Варнави, старця розрадника Гефсиманського, знайти та прославити благоволила бути їм . І нині ми, недостойні, до його великоцілительних мощей припадаючи, вдячно волаємо: Алилуйя!

Ікос 12.

По часу інше благодіяння Пречистя Божа Мати обителі Своїй дати зажадала; та Свою дорогоцінну ікону, шанований список той чудотворної ікони Черніговської- Гефсиманської, з обителі преподобного Сергія в Свою обитель Гефсиманську перенести наказала. І братія і всі вірнії зрадівши та до Пречистої Богородиці виголошували:

Радуйся, Пречиста Мати;

Радуйся, бо у нас маловірних віру в Сина Твого і Господа зміцнюєш.

Радуйся, бо нас немічних любити та славити Господа навчаєш;

Радуйся, Преблагословенная на віки.

Радуйся, за Тебе ж тріумфують сили небесні;

Радуйся, Володарко спасіння нашого.

Радуйся, Тебе ж возносить Апостольський хор;

Радуйся, бо вседержавному Покрову Твоєму себе вручаємо.

Радуйся, верних непорушна Державо;

Радуйся, бо з висоти Небесної на смиренних рабів Твоїх споглядаєш.

Радуйся, юних напоучення та укріплення;

Радуйся, благочестивих розрадо.

Радуйся, Царице Богородице, уповання і пристановище наше!

Кондак 13.

О, всеcпівана Мати, народивша всіх святих святійше Слово! Нінішнє прийми приношення, від всіляких визволи напастей усіх та майбутньої відійи му́ки, що Тобі взиваємо: Алилуйя!

Молитва 

О Пресвятая Діво, Мати Христа Бога нашого, Царице Неба і землі! Почуй багатохворобливе зітхання душ наших, споглянь з висоти святині Твоєї на нас, з вірою і любов’ю вклонених пречистому образу Твоєму: це бо гріхами в прірву погружені та скорботами опановані, дивимося на Твій чудотворний образ, як на справжню Тебе існуючу з нами, приносимо смиренні моління наші. Не маємо бо іншої помощі, ні іншого повірительства, ні утіхи, тільки Тебе, о Мати всіх скорботних та обтяжених. Утамуй скорботу нашу, настанови на шлях праведний нас, заблуканих, уздоров хворобливі сердця наші та спаси безнадійних, даруй нам решту часу життя нашого в світі та покаянні провести, подай нам християнську кончину та на Страшному Суді Сина Твого і Бога нашого явитися нам милосердная Заступниця, бо завжи співаємо , величаємо і славимо Тебе, як благу Матір роду християнського, зі всіма угодившими Богу. Амінь.

Переклад здійснив з церковно-слов'янської мови -Архієпископ Житомирський і Поліський Володимир