Житомирсько-Поліська Єпархія

Велика і вкрай важка задача проповіді Євангелія Христового, бо треба проповідувати не тільки словом, а й всім життям своїм, всією істотою своєю, всіма справами своїми, виконанням всіх заповідей Божих, навіть найменших, бо так сказав Господь наш Ісус Христос: «... хто порушить одну із заповідей цих малих і навчить так людей, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той великим назветься у Царстві Небесному »(Мф. 5:19).

Не тільки своїми великими посланнями, соборними і до окремих церков, але і всім життям своїм проповідували світові велику правду Христову святі первоверховні апостоли Петро і Павло і явили вони нам найяскравіший приклад віри в Господа Ісуса Христа і любов до Нього.

Найглибшу віру показав нам Апостол Петро, ​​коли вийшов з човна і пішов  по хвилях моря Галілейського до Ісуса Христа.

Підемо ж і ми так само безстрашно до Сина Божого, не сумніваючись у тому, що Він і нас підтримає у всіх труднощах шляху, як підтримав почав потопати Петра.

У Саду Гефсиманському  любив Христа Петро і не побоявся витягти меч і вдарити одного з рабів архієрейських.

Згадаймо про це, якщо посміють перед нами ображати Спасителя нашого, і сміливими і гнівними словами викриймо ворогів Христових.

Навчимося у великого Апостола каятися в гріхах наших так щиро і невідступно, як каявся він до смерті своєї в своєму тяжкому гріху триразового зречення від Христа.

Вклонімося до землі великому Апостолу Петру і звернімо свій духовний погляд на іншого великого первоверховного Апостола - блаженного Павла.

Я не раз вже говорив вам про незліченні страждання і гоніння, яких зазнав він за свою проповідь про Христа.

Багато і довго можна було б говорити про великого значенні для нашої віри його чотирнадцяти послань до різних церков. Скажу тільки про те, з якою величезною глибиною розумів він значення християнської любові як основи всього закону і всіх заповідей Христових.

"Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!  І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!" ( 1 Кор 13: 1-3).

Не тільки говорив Апостол Павло про любов, як ніхто інший  але і горів нею, як ніхто інший.

Хресна смерть Господа Ісуса Христа, Хрест, облитий кров'ю Спасителя світу, потряс його до такого безмірного ступеня, що весь світ втратив для нього будь-який інтерес. Він відчував себе як би розп'ятим разом з Христом і говорив: «... хрестом Господа нашого Ісуса Христа ... для мене світ розп'ятий, і я для світу» (Гал. 6:14).

Любов до Господа Ісуса Христа так цілком володіла їм, що він говорив: «... хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани Ісуса на тілі моєму» (Гал. 6:17).

Не знаємо, чи дійсно на руках і ногах його так справді зобразити виразки Спасителя, як у великого Святого Франциска Ассизького. Але якщо і не було у нього справжніх кривавих слідів, то не сумніваємося в тому, що він вкрай болісно відчував виразки і рани Христові.

Будемо ж і ми разом з блаженним Павлом глибоко усвідомлювати і відчувати жах Хреста Христового.

Та нехай не пройде жоден день нашого життя без спогадів про Хрест Христовий та без осіненняям себе їм. Та не забуваймо ніколи, що любов до Бога і ближнього «є виконання закону» (Рим. 13:10).

І тоді Хрест Христовий відіб'ється на наших серцях, хоч в малій мірі подібно до того, як горів він небесним світлом на серцях великих первоверховних апостолів Петра і Павла.

Богу нашому, що підняв перед грішним світом цих світильників добра і правди, велике подяка, честь і поклоніння на віки віків.

Амінь.

                                                                                                   Святитель Лука Кримський