Житомирсько-Поліська Єпархія

                                                   В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Дорогі у Христі брати і сестри, здійснюючи сьогодні поминання наших покійних у Христі родичів, своєчасно поговорити нам потрібне про одне питання, яке  важливе значення для всіх і для кожного, - майбутнє загробне життя.

Питання про майбутнє життя вільно чи мимоволі змушує замислюватися кожного благомислячого, в якого ще не розбещене серце, як релігійно налаштованого. Всі переймаються думкою про те, як ми будемо жити після своєї смерті, як побудується наше майбутня життя і в чому буде воно проходити.

Міцна і марнота наше життя, яким ми живемо на землі. Найкраще, ясне і радісне життя затьмарюється несподіваними для нас життєвими скорботами і нещастями. Ненадійно наше щастя на землі, радості наші суміжні з горем: від багатства недалеко злидні, від здоров'я - хвороба, і саме життя наша може несподівано припинити смертю.

І все це так нестримно і швидкоплинно, що і не помічаєш, як проходять дні, відпущені нам тут. І сумно буває людині, коли бачить неміцність і мінливість земних благ. Але ще сумніше стає, коли при цьому залишається він невтішним.

Де ж шукати розради, як не в твердій надії, що справжнє життя не закінчується ще смертю, що ми повинні чекати нового, майбутнього, загробного життя вічного? Говорячи про нього, святий апостол Павло звертається до християн з такими словами: Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо, якщо ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним (1 Сол. 4, 13-14). А для віруючої людини надія на майбутнє життя, очікування її, становить джерело істинної розради і заспокоєння у всіх в земному житті скорботах. І тільки ті хто не мають розради в сподіванні на продовження життя свого по смерті нарікають, засмучуються, а іноді навіть і зовсім впадають у відчай і не знаходять собі ні в чому відради.

Таким чином, думка про нашу долю в майбутньому житті повинна, по-видимому, займати наше серце і розум більш, ніж що б то не було. Але, на жаль, в наші дні внаслідок впливу помилкового духу часу є чимало людей, які зовсім заперечують майбутню загробне життя, і зрозуміло, яка доля чекає на них внаслідок цього заперечення. Такі невіруючі-заперечники або зовсім впадають у відчай в земному житті і не бачать в ній ніякого сенсу, або, якщо живуть, то лише  тваринним життям, тримаючись епікурейського правила: будемо їсти й пити, бо завтра помремо! Панування чуттєво-тварин пристрастей і грубої матеріальної сили, придушення всього духовного, морального - ось до чого призводить відкидання віри в майбутнє життя.

Але є люди і іншого роду, які хоча і не заперечують майбутнього життя, але зате виявляють байдужість до своєї загробної долі, зовсім не думають про неї. Вони неодмінно вступлять в життя майбутнє, але віра їх так слабка, що цей настільки важливий предмет зовсім не турбує їх серце і вони ледь-ледь згадують іноді про нього. Вони вірять, що душа безсмертна, вірують, що буде кожному відплата: вічне блаженство або вічні муки - і, проте ж, не розмірковують, що це значить - перебувати у вічному блаженстві або в вічних муках, які страшні і ніколи, ні на хвилину не слабшають.

Майбутнього життя тут немає, воно ще не настало, як майбутнє блаженство і мука, а є життя справжнє, з її задоволення і невдоволення, і тому вона так легко затуляє собою невідчутне майбутнє, і тому так багато людей залишаються байдужими до такого важливого для морального життя питання.

Різні бувають причини байдужого ставлення людей до віри в майбутнє життя: зайва прихильність до світу і до його благ; поневолення себе будь-якими гріхами або пороками. Але Свята Церква, дбаючи про наших покійних родичів і про нас, пробуджує в нас віру особливими громадськими богослужіннями.

Сьогодні субота, напередодні свята Святої Трійці. В день П'ятидесятниці Дух Святий зійшов на апостолів і на всю Церкву Христову, і в день П'ятидесятниці просять у Господа благодаті Всесвятого і Всеосвячуючого Духа Утішителя і для себе, і для покійних.

Тому Церква і встановила молитися за них напередодні, в суботу, і в самий день свята, що в ці дні Господь особливо благоволить до всіх, і навіть у пеклі вмістом. Господь є Бог живих, і все у нього живі. Але немає людини, яка б пожив і не згрішила, і тому смерть застає нас боржниками перед Богом.

А людина може творити добрі справи лише в земному житті, за труною ж він для того, щоб поліпшити своє становище, нічого зробити не може. Тому, виконуючи заповідь Христову про любов до ближніх, ми молимося про прощення гріхів усіх, в вірі померлих. І численні приклади незаперечно свідчать про користь і необхідність цих молитов.

Потрібно молитися Господу за упокій праотців, батьків і братів своїх щодня вранці і ввечері, і нехай не згасне в кожного з нас надія на майбутнє життя після смерті.

Крім того, дуже корисно подавати милостиню нужденним з проханням помолитися про померлого. А також жертвувати на церкву і, коли під час Богослужіння будуть молитися про всіх благоукрасителів, і жертводавців цього храму, то вас і ваших близьких обов'язково будуть поминати.

Зі святими упокій, Христе, душі рабів Твоїх, де немає ні журби, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне! Амінь.

                                                                                               Святий праведний Іоан Кронштадський.