Житомирсько-Поліська Єпархія

Українська Православна Церква (ПЦУ)

Офіційний
сайт

Проповідь в свято Вербної неділі.

Дорогі брати і сестри.

Коли ми читаємо Святе Письмо,  то багато наповняємо свої знання, свої душі духовним відчуттям про різні події проходження Ісуса Христа по всіх його митарствах земного життя. Усе Його життя зв'язане усіма Його подіями, і кожна Його проповідь, кожен Його крок пов'язує одне з другим. Кожні Його дії які проходять також доповнюють один виступ іншим тому, що Його направленість стосується проходження перед масами язичників, а загальна ж, що ця направленість заключається у зціленні, лікуванні, визнанням різних бісівских наслідків які прирікають в душах людей, спасіння від вічної смерті, і тому усі Його натхнення тільки в тому щоб звільнити людство від лютого лиха і смерті. Він ніколи не впав у військові справи держав. Його місія тільки для спасіння роду християнського. Коли ми говоримо про Його проходження, то й сьогодні маємо нагоду донести до мирян проходження Ісуса Христа  до Єрусалима. Ця подія ставала ніби вирішальною системою усього мирного життя про яке думав народ.    В той час про духовність люди думали мало, в їхніх головах була одна думка про спокійна земне життя, без насилля, війн, і прекрасного благополуччя про яке вони надіялися  що Ісус Христос вирішить усі їхні загальні проблему. 

  Знаючи усі якості Ісуса Христа,  народ не міг знати же, що міг знати сам Господь, бо він я взявся таким самим сильним пророком. І те, що Господь проходив останній раз по цій дорозі по який так народ разів, кидали йому квіти, одежа, а це являться самою більшою повагою до нього зі сторони мас народу, знаючи всі Його досягнення, усю Його силу Божества, бо тіл ви Богу тільки підвладна могли бути справи які Господь вирішував. У нього ніколи не було гордості, як у різних правителів, тому такі були виголосив:"Благословен хто йде в ім'я Господнє" 

  Вхід Господній в Єрусалим під має все його пройдений життя не куплена багатства, різними народами і варіантами по спасінню людства. Як говорив народ. Знову прийде у славі живих і мертвих і Царства Його не буде кінця. 

  Коди цар Давид в Єрусалимі встановлюючи спокою в своєму Царстві він же уїзджав на осляті і показував що він щось не власне робить, а в ім'я Боже. Так само і Ісус Христос робив виїзд на осляті не як якийсь барон, а як проста людина смиренна, покірлива. 

  Вхід в Єрусалим показує про те, як влада Ісуса Христа, не є теж яка  потрібна була всьому людству в рішенні своїх потреб.

  Кожен цар завоював місто силою і кров'ю, а Ісус Христос,  як покірдива людина смиренно сів на осля і завойовує маси душ народу. Ісус не примушує народ щось робити, він просто сам приходить з великим даром, перемогою над смертю. Тому що він воскресив Лазаря і він є переможець. 

  Але в Єрусалим він приходить щоб померти самому і дати людям життя вічне. І народ це повинен прийняти. Вхід є наближенням до смерті на Хресті і люди кричали: "Осана синові Давидовому". Цей символ повинен нагадати людям про те, що відкрилося небо яке було раніше закрито, і в подяку самій смерті Ісуса Христа. Тому й ми збираємо різні гілки вербну, та зберігаємо їх більше року. Незважаючи на смерть самого Ісуса, ніхто не позбавить його панування і царської влади. Отож і народ сьогодні іде до храму та святять вербну, щоб принести до дому вітки і вітати їх біля образів та отримувати якусь благодать Божу, і вшановували самого Господа за Його мужність, чесність та захист які він сьогодні надає всьому людству при зверненні та вшанування його святого ім'я.

Прот. Володимир Ситніцький, ключа кафедрального храму св.рівн.ап. Марії Магдалини.


Церковний календар