Проповідь в Неділю Сиропусну
В Ім'я Отця і Сина і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри, СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Завтра ми розпочинаємо Великий піст – це особливий час, коли ми із вами маємо пережити навернення, тобто переміну власного життя. Сьогодні богослужбові піснеспіви запрошують пережити нас цей Піст як повернення до раю. Вони нагадують нам про падіння Адама, про нашу спільну гріховність, бо Адам – це всі ми з вами. Всі ми відпали від Бога, всі ми пішли своїми дорогами, всі ми перебуваємо в непослуху і всі ми потребуємо Божого милосердя. До кожного із нас спрямовані слова Господа: «Адаме, де ти? Чого ти ховаєшся» (пор. Бут. 3:9). Кожного із нас Господь кличе, але нерідко буває так, що ми втікаємо від цього голосу як втікав Адам. Щоби людина могла увійти до неба, воскреснути до нового життя, вона повинна пройти шлях очищення, звільнитися від гріхів та недосконалостей, виправити свої стосунки із ближнім та Богом.
Першим кроком до такого очищення стає прощення провин своїм кривдникам, а також отримати прощення своїх провин від Бога. Прощення зближає та єднає людей із собою та з Богом. Відмова прощати завжди пов’язана із бажанням помсти. Непрощення як і сама помста травмує не тільки жертву, але і самого месника. Це як дитина, котра, сидячи на лавці в парку, верещить не своїм голосом. Коли прохожий чоловік питається, що сталося, то хлопчик з плачем відказує, що сів на джмеля. «Тоді підводься швиденько», – каже чоловік. «Не встану, він мене вкусив, а я натомість його задушу». Духовне одужання почнеться тоді, коли ми встанемо із лавки та перестанемо завдавати болю іншим. Для кожного із нас стають важливими слова Ісуса: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам» (Мт. 6:14). Чи можемо ми казати: «Господи, прости, забудь, викресли, якщо у нас на серці сидить злоба та злопам’ятність». Тому Церква закликає нас до прощення. Ми не можемо жити одне з одним без прощення, бо кожна людина завжди винна перед іншою: чоловік перед дружиною, діти перед батьками, батьки перед дітьми, сусіди перед сусідами. Всі ми живі, всі ми люди, хтось ранить нас, когось ранимо ми. Якщо б ми не вміли прощати, то увесь світ перетворився б в ад та хаос. Залишімо все те лихе за порогом Великого Посту. Свята Церква говорить нам: «Ось час сприятливий», а ми взиваємо словами псалмопівця: «Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче».
Сиропусна неділя – це немов двері до Великого Посту, щоби ми його могли провести з користю для власної душі, то маємо розуміти, що піст – це не тільки дієта, це не тільки відмова від певних страв, це засіб, який в поєднанні із молитвою має допомогти нам очистити душу з гріхів. Піст – це стриманість від страв, забав та молитва, мають користь для душі тільки тоді, коли наповнені духом любові. Подібно як наша віра без діл мертва, так само і Піст без любові мертвий. Християнин під час Посту повинен стримуватися не тільки від страв, забав, але, передусім, від гріхів. Суть Посту не в тому, щоб він став для нас тягарем, не в тому, щоби була для нас накладена заборона на все смачне та поживне і не в тому, щоби ми позбулися всього, що є для нас приємним. Піст – це той час, коли ми маємо максимально наповнити своє життя Христом, коли замість страв Церква пропонує нам Тіло та Кров Спасителя. Замість телевізора – спілкування з живими людьми та з Живим Богом. Замість того, щоби пересовувати меблі Церква закликає нас змінити свої серця, розум та своє життя. Піст – це не тільки стримання у їжі, але стримання також у злих думках, бажаннях, словах. Він стає знаком того, що ми відмовляємося від усього, що робить нас спільниками злого духа. Постити означає залишити всі діла темряви та стати учасниками Божого життя. Євангелист Іван Богослов говорить: «Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння» (І Ів. 2:9-10).
Входячи в дні Великого Посту, є важливо заглибитися у своє серце, душу, свій внутрішній світ, щоб побачити чим саме наповнене наше життя. «З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя» (Мр. 7:21-22). Тож, постараймося, щоб у ці дні Великого Посту в нашій душі запалився вогник покаяння, любові, доброти… Пам’ятаймо, що один гріх однієї людини має вплив на цілий світ, рівно ж, як і святіть однієї людини також впливає на цілий світ. Просімо у Бога, щоби протягом днів Великого Посту Він нам дарував тверду віру, непорушні надію, а найголовніше любов один до одного. Амінь.
Ієрей Олексій Тищенко настоятель Свято-Андріївської та Свято-Юрівської парафій с.Андріївка і Бражанка, Черняхівського благочиння
Церковний календар
