Житомирсько-Поліська Єпархія

Лк. 2:22-40

22 І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принес­ли Його до Єрусалима, щоб по­ста­вити перед Господом, 23 як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. 24 І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. 25 Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. 26 Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не поба­чить Христа Господнього. 27 І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за закон­ним звичаєм, 28 він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: 29 нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, 30 бо бачили очі мої спасіння Твоє, 31 яке Ти приготував перед лицем усіх народів, 32 світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. 33 Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. 34 І бла­гословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – 35 і Тобі Самій душу пройме меч, – щоб від­кри­лися помисли багатьох сердець. 36 Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старості, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; 37 вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, пос­том і молитвою служачи день і ніч. 38 Прийшовши тієї години, вона славила Господа і го­ворила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.

39 І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. 40 Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.

***

Стрітення, малюнок з Menologion of Basil II, 1000р.

Подія Стрітення Господнього, як і свято Пасхи, пов’язана зі згадкою про звільнення Ізраїля з Єгипетської неволі. Остання кара Єгипетська, знищення всіх первістків, минула дома Ізраїльтян. З того часу Обраний Богом народ мав присвячувати кожного первістка на служіння Господеві. Саме це і відбулося, коли Йосип з Марією принесли свого первістка до Єрусалимського Храму.

***

Стрітення, Грецька ікона

Як і всі малюки свого часу Ісус Христос мав пройти через ряд обрядових дій. Такі дії звершувалися на восьмий, тридцять перший та сороковий дні після народження.

Восьмого дня над малюком чоловічої статі здійснювали обрізання. На відміну від сучасних умов обрізання здійснювалося не в лікарні чи синагозі, а вдома. До будинку родини сходилися численні гості: брати, сестри, діди, баби, дядьки, тітки, друзі, представники місцевої громади. Дитині обрізали крайню плоть та нарікали ім’я. Марія та Йосип назвали свого сина Ісусом, як і прорік ангел ще до зачаття малюка. Після здійснення обряду, зазвичай, родина святкувала подію.

Далі Йосип з Марією відступили від того, що належало діяти за законом. За правилами, тридцять першого дня після народження, першого малюка чоловічої статі приносили до Єрусалимського храму для посвячення Господеві. Батьки платили за нього викуп розміром у 5 шекелів (Чисел. 18:16). Про цей візит Євангеліє не говорить нічого.

Стрітення, Білоруська ікона, 1731р.

На сороковий день відбувався ще один ритуал, пов’язаний із матір’ю (Левит. 12). Він називався обряд очищення. Вважалося, що після народження дитини жінка залишається нечистою протягом сорока днів, якщо народила хлопчика, і восьмидесяти днів, якщо народила дівчинку. (Напевно таким чином патріархальне суспільство карало жінку за народження дівчинки замість хлопця) Протягом цього часу жінка мала перебувати в домі і не виходити за межі власного двора. На сороковий день, відповідно до єврейського закону мати приходила до храму і приносила ягня в жертву за своє очищення. Якщо родина була бідна, то приносили в жертву дві горлиці або двоє голуб’ят. Ні батько ні дитина не потребували очищення і не мали бути присутні.

Стрітення, James Tissot

Натомість ап. Лука поєднує два окремих обряди: посвячення малюка Богові та очищення матері в одне дійство. Саме тому обоє батьків присутні. Первороджених хлопчиків посвячували Богові на згадку про визволення з Єгипетського полону (ангел смерті проходив повз дома євреїв умертвивши всіх Єгипетських первонароджених). З того часу кожен первонароджений хлопчик єврейського народу мав ставати священиком для служіння Богові. Коли на священство обрали Левитів, усіх первонароджених інших родів мали викупати за п’ять шекелів (Чисел. 18:16). Оскільки викуп за Христа не вносили, Він належав Богові. Принесена родиною жертва дві горлиці або двоє голуб’ят, за законом відповідала жертві очищення матері після 40-ка днів.

***

Стрітення, Andrea Celesti, 1710

Євангелист Лука називає 84-рьох річну Анну пророчицею, а про Симеона Богоприїмця каже, що Дух Святий був на ньому. Симеон і Анна радіють пришестю Спасителя, прославляють Його та проповідують про Нього усім хто “чекав спасіння в Єрусалимі”. Обоє вони були старшими людьми та придбали мудрість роками служачи Господеві. І сьогодні нам варто озирнутися навколо себе та побачити багатьох старших і мудрих людей, що побожно прожили своє життя, придбали мудрість і готові поділитися нею. Кожна громада має подібних Симеонів та Анн, але чи часто ми готові почути їх голос?..

***

Стрітення, Bellini

Симеон і Анна дають нам урок терпіння. Десятиліттями вони перебували у Єрусалимському храмі очікуючи обіцяного Богом Спасителя. Вдивлялися в кожну дитину: чи не цього часу Господь пошле спасіння народові своєму? Минали роки, слабшали руки, ноги та очі, а обітниця не здійснювалася. Проте віра Симеона і Анни не слабшала, а надія не згасала. І врешті-решт Бог здійснив їх мрію.

Пам’ятаймо про них, коли нам здається, що Бог не чує наші молитви…

***

Стрітення, Rembrandt, 1631

Стрітення почали відзначати в четвертому століття як свято на честь Спасителя. Після Четвертого Вселенського  Собору, коли Діву Марію назвали Богородицею та після П’ятого, коли Богородицю вперше назвали Приснодівою, свято придбало додаткове Богородичне забарвлення. Юстиніан назвав це свято Стрітенням у 542 році та звелів святкувати його у цілій імперії на честь визволення від епідемії. Західна назва “Candlemass” (служба свічок) відноситься до середньовіччя, коли цього дня почали освячувати свічки для вживання в Церкві й здійснювали хресні ходи з цими свічками на честь Богородиці “Матері Світла для світу”.

***

Стрітення, CARPACCIO, Vittore

З першого погляду, подія, яку відзначає Церква сьогодні, здавалася звичайним буденним явищем. Такі ритуали проводили над кожним первістком чоловічої статі. Щодня сотні людей з усіх міст і містечок Ізраїля приходили до Храму та приносили своїх первістків. Але того дня Дух Святий відкрив Симеону та Анні, що на руках Діви Марії не звичайних малюк, але Той Єдиний, заради якого і було збудовано Єрусалимський Храм. Таким чином серед звичного буденного життя, очі святих побачили майбутнє спасіння світу.

Щотижня ми збираємося у цьому храмі. Бачимо тих самих людей у тих самих стінах. Той самий священик із тим самим хором служать ту саму службу. І якщо це все, що ми бачимо в Церкві, то ми стаємо подібними до людей, які перебували в Єрусалимському Храмі у день Стрітення Господнього, але не впізнали Бога. Разом із тим, щонеділі Господь приходить до свого храму. Той хто бачить очами віри, впізнає Його у таїнстві причастя. Той хто має вуха, почує Його голос у читанні Євангелія. Але і це не все. Просвітлені таїнством святого причастя ми самі стаємо храмами, і Господь входить в наші серця…

***

Стрітення, Pieter Coecke van Aelst

Наприкінці четвертого століття (вчені датують початком 380-х рр.) жінка на ім’я Егерія здійснила паломництво на Святу Землю. В тому числі три роки вона прожила в Єрусалимі. Свої враження Егерія ретельно записувала, адресуючи роботу, що отримала назву “Паломництво Егерії”, “дорогим сестрам”. 1884-го року італійський археолог, історик та бібліограф Gian Francesco Gamurrini знайшов її книгу в монастирській бібліотеці міста Ареццо, Італія. Наряду з багатим матеріалом про життя християнських громад тих часів, Егерія зафіксувала особливості літургійного життя Єрусалимської Церкви часів патріаршества святого Кирила Єрусалимського. Серед святочних служб, які вона описує з точки зору молільника: Різдво Христове, Богоявлення (6-го січня), Стрітення (15 лютого) та інші. Про Стрітення вказується, що воно відзначалося величними хресними ходами через 40 днів після Різдва Христового…

***

Стрітення, Sébastien Bourdon

Сьогодні ми освячуємо свічки і згадуємо слова Спасителя: “Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходити­ме в темряві, а матиме світло жит­тя” (Ін.8:12). Разом із тим пам’ятаємо повеління дане Христом своїм учням: “Ви – світло світу. Не може схо­ватися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:14-16).

Кожен Християнин покликаний нести в собі світло Христове. Це світло світить в темряві Донбасу, Афганістану, Ірака, Сирії даючи надію мільйонам зневірених, бездомних і голодних. Світло христової любові світить тоді, коли поклик Божий піднімає тисячі волонтерів, що своїми трудами та матеріальними пожертвами приносять життя в землі зруйновані війною…

Стрітення, Giotto, 1304-1306

***

Заповідь про посвячення Господеві усіх первородних чоловічої статі пов’язана із виходом з Єгипетського рабства. На противагу дітям, що народжуючись у рабстві автоматично стають рабами і належать своєму господарю, діти посвячені Богові належать Йому цілковито, і відповідно від Нього отримують свою свободу. Посвячення дітей Богові було більше ніж добрим звичаєм. Воно демонструвало призначення обраного Богом народу, окреслювало спосіб його життя і шляхи служіння Богові.

***

Стрітення, Fra Angelico

Цікавим є не лише те що оповідає уривок про Стрітення Господнє а і те, про що він мовчить. Незважаючи на те, що подія відбувається в, або коло, Єрусалимського Храму, серед діючих осіб немає священиків, садукеїв, фарисеїв, книжників або інших представників тогочасної еліти. Йосиф з Марією та Ісусом приходять до Храму, щоби принести належну за законом жертву, але не жертвоприношення стає подією дня. Вустами премудрості стають не ті, хто з дня в день приносив жертву на вівтарі. Побачити Бога у новонародженому було дано Анні-пророчиці “яка не відходила від храму, пос­том і молитвою служачи день і ніч” та Симеону “що чекав утіхи Ізраїлевої”. Ті ж люди, що ціле життя досліджували Слово Боже, приносили жертви у Храмі та вчили народ з’являться у Євангельському оповіданні пізніше і, саме їх стараннями, Спаситель опиниться на Голгофі.

***

Стрітення, Philippe de CHAMPAIGNE,

Рака з мощами святого Симеона Богоприїмця знаходиться у місті Задарі, Хорватія у храмі Святого Симеона.

***

Подія Стрітення стала підставою для здійснення обряду воцерковлення матері на сороковий день після народження дитини.

***

Одного разу в Лондоні чоловік зупинив таксі та попросив водія відвезти його до Бога. За кілька хвилин машина під’їхала до собору святого Павла. “Ти впевнений, що я знайду Бога тут?” – запитав чоловік. “Якщо не застанеш Його на місці, то пошукай у нетрях, благодійних їдальнях, сиротинцях або госпіталях” – відповів водій і поїхав на наступний виклик.

Стрітення, Jan van Scorel

Протягом життя Христос провів багато часу серед митарів, грішників, рибалок та селян. Він подорожував через Юдею, Галилею, Самарію, Перею і навіть заходив на землі язичників. Але,  Єрусалимський Храм був саме тим місцем де люди очікували пришестя Месії. Важко сказати скільки було таких людей. Євангеліє наводить імена лише двох: Симеон та Анна але не виключено що їх було значно більше. Ці люди не були релігійною елітою свого часу. Наприклад про Анну читаємо: “Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старості, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, пос­том і молитвою служачи день і ніч”.

Стрітення, Palma il Giovane

Вона походила з коліна Асирового, що ослухалося Бога і, замість того щоби винищити хананеян, змішалося з ними. Слово Боже не згадує про це коліно після того, як Асирійці захопили їх землю. Вже за своїм народженням, з коліна Асирового, Анна опинилася на задвірках суспільно-релігійного життя. Її доля склалася не менш трагічно. За часів молодості вона була одружена протягом семи років. Ймовірно не мала дітей бо, лишившись вдовою, постійно перебувала при Храмі Божому. У самому Храмі Анна не могла пройти ділі жіночого двору, тому лише здаля спостерігала за тим, що там відбувається. Про її вік сказано “досягла глибокої старості, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; вдова вісімдесяти чотирьох років”. Ряд дослідників говорять, що цю лінгвістичну конструкцію цілком можна перекласти в розумінні, що Анна прожила 84 роки після смерті чоловіка. Тоді її вік перевищував 100 років. Але, в любому випадку, за соціальним становищем бездітна вдова того часу була на рівні жебраків. Знаємо, що Анна жила при Храмі та вважалася пророчицею, хоч навряд чи її розглядало так духовенство. Постійний піст вказував на стан журби. Як пророчиця вона сумувала не за спочилим чоловіком, а оплакувала гріхи народу Божого та чекала “спасіння в Єрусалимі”. У день Стрітення завершився її піст і сум, вона “вона славила Господа і го­ворила про Нього всім”.

                                                                                                    ПРЕС-СЛУЖБА ЖИТОМИРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ.