Житомирсько-Поліська Єпархія - Українська Православна Церква (ПЦУ)

Хрест Христовий — символ любови Божої до людей, і Хрест — символ політичної величности (Воздвиження Чесного Хреста)

Сьогодні, браття, у нас свято Чесного Хреста; сьогодні ми підносили чесний Хрест Христовий, щоб побачили всі люди спасіння Бога нашого; сьогодні перед чесним Хрестом ми благаємо Господа, щоб змилувався над нашою церквою, нашою Матірю Україною і над усіма нами.

Історичною підставою цього свята Чесного Хреста є та подія, що трапилась за царя римського Константина, в 4-му віці по Христі. Цей перший християнський цар в подяку за те, що Господь дав йому перемогу над усіма супротивниками, — зробив його єдинодержавним римським імператором, — замислив збудувати храм на місці страждань Христових, Його гробу й воскресіння в Єрусалимі. І от під доглядом матері царя Константина, Олени, стали розкопувати ці святі місця, бо євреї і погани — вороги Христа, щоб зневажити Його, глибоко ці місця засипали всяким сміттям, — то відкопали в землі гріб Христовий, а недалеко від нього три хрести, — очевидно, Христа і двох розбійників, що з Ним були розп’яті, бо хрести звичайно закопувано на місці розп’яття разом з розп’ятими на них, і от за молитви християн, один з цих хрестів, чудом сцілення хворої жінки, виявлений був, як животворчий хрест, що на ньому був розп’ятий Христос.

Тоді з великою побожністю патріярх і духівництво підняли цей хрест з-під землі, піднесли Його перед очі всього народу, благословляли Ним народ, а народ весь час виголошував: «Господи помилуй», так як і ми тепер відповідаємо на піднесення перед нами Чесного Хреста. На місці гробу і розп’яття Христового збудував цар Константин величний храм Воскресіння; з надзвичайною урочистістю посвячено його 13-го вересня 337-го року, а 14-го вересня в нього урочисто перенесено і поставлено для поклоніння вірним животворчий хрест Христовий, і встановлено на цей день свято Чесного Хреста, що й ми його зараз святкуємо...

Браття! Ця подія знайдення і піднесення Хреста Христового стала як-би відзнакою ґрунтовної зміни до Христа і Христової віри з боку царів і державців. Поки хрест був у землі глибоко закопаний, то й Христова віра, Його церква, була відокремлена від держави, терпіла гоніння від неї. А з тих часів, як знайдено й піднесено чесний Хрест Христовий, — римська держава стала християнською, царі взяли під свою опіку Христову Церкву, і особисто під свою охорону, ніби символом всієї державности, взяли хрест Христовий, і цей хрест з того часу зробився зброєю охорони царів і їх держав, а найбільше їх війська, що навіть стало зватись «хрестолюбивими», і вславлення хреста Христового й допомогу від нього стали сполучати з різними політичними подіями своєї державности.

Хрест бачив цар Константан на небі, що під ним був напис: «Цим перемагай»! І він сказав поставити на військових знаменах (прапорах) хрести, і переміг свого супротивника Максентія. З тих часів св. Хрест Христовий царі стали носити перед своїм військом, і навіть окреме свято встановлене — «Передходження св. хреста» (перед військом), 1-го серпня. Святий Хрест царі зробили якби неодмінною зброєю своїх військ, і св. хрест, як дійсна зброя став часом перемагати, а часом і в полон попадати. Так він попав був у полон персам, а потім туркам і Його, як справжню військову зброю, відбивали, або викупляли з полону.

На визволення хреста і гробу Господнього від магометан на протязі кількох століть тяглися з заходу незлічені загони т. зв. хрестоносців, що були страшенним нещастям, навіть для християн, — все нівечили, пустошили навкруги себе. Але все ж на деякий час вони заволоділи Єрусалимом, визволили від магометан св. хрест і гріб Господній. І потім у війнах з магометанами вони завжди носили перед собою св. хрест, поки Єрусалим і всі його святощі остаточно не попались в полон султану Саладину, а хрестоносців було вигнано. Правда хрест, що на ньому було розп’ято Христа, не міг залишатись довго цілий; за довгі віки прочани, а найбільше царі, державці, малими частинами рознесли його по всьому світі й коло гробу Господнього залишилась лише мала його частина.

І до наших часів м. Єрусалим і його святощі залишились в полоні у турків під пильною вартою турецьких жандармів і християни за великі гроші здобувають у них право вклонятись гробу Господньому, останкові животворчого хреста правити Служби Божі в храмі Воскресіння. 1 тут яка сумна риса! Різні християнські народи — греки, латинці, вірмени, араби зчиняють завзяті суперечки за право служіння на гробі Господньому; і різні державці, як цар російський збурювали навіть війни за ключі від гробу Господнього, і турецькі жандарми є справжні за: хисники гробу Господнього від бешкетів, що за нього зчиняються представниками різних течій християнства і різними державцями, найбільше не з релігійного, а з політичною метою...

Любі браття і сестри! Коли б ми хотіли наочно, так би мовити, побачити оскільки, навіть зберігаючи непорушною віру Христову, можна перекрутити саму ідею християнства, самі ґрунтовні заповіти Христові, — це найкраще виявляє доля чесного хреста в житті християнських народів. За часів панування євреїв та поган над християнством, коли Христова віра терпіла страшенну ворожість і гоніння від державців землі, хрест Христовий був глибоко засипаний землею та сміттям. Але, як ясно сяяв тоді хрест Христовий в житті християн, в їх стражданнях, в їх мучеництві за віру Христову. Христос розп’ятий на хресті, це був той прапор, що за нього йшли на муки безліч християн. Хрест Христовий був глибоко під землею нікому не відомий, але хрест всесвітній в душах і житті християн, — як ідея християнства, як життя у Христі, страждання за Христа, саможертва в ім’я Христа, — ясно сяяв на ввесь світ і своїм сяйвом розвіяв темряву поганства.

Поділитися:

Хрест Христовий — символ любови Божої до людей, і Хрест — символ політичної величности (Воздвиження Чесного Хреста)

Церковний календар