Слово в День Усікновення глави Іоана Предтечі
Ганебним плямою в історії людства був той страшний день, в який під мечем ката впала найсвятіша глава Іоанна Предтечі і Хрестителя Господнього, найбільшого Між народженими від жінок, по слову Господа нашого Ісуса Христа. Впала глава його, і була принесена на диявольський бенкет, і була віддана танцювати дівчині, і вона віднесла її своїй матері, учениці вселукавий диявола - Іродіадою. І насолоджувався сам диявол видовищем того, як ця його окаянна учениця зі злісною усмішкою колола голкою мову відрубаної голови Предтечі ...
Але радість диявола була дуже затьмарена тим, що блюдо, на якому лежала відрубана голова Предтечі, було наповнене кров'ю, і мимоволі вдихав диявол з цієї крові, що наповнювала блюдо, Божественний аромат душі Предтечі, бо душа - в крові, по слову Святого Письма (Втор . 12, 33).
І возносилось ці пахощі Христове з крові святійшого з мучеників високо-високо, вище небес до безтілесним силам. Вдихали вони його і раділи великою радістю, що так славно і з невимовним величчю закінчилася незвичайна, повна важких праць життя Ангела у плоті Іоанна, уготована шлях Господу і Спасителю нашому Ісусу Христу.
У перші три століття історії християнства десятки тисяч мучеників і мучениць Христових продовжували подвиг Предтечі Господнього. За злобі диявола, не терпів проповіді про воплотившемся і розп'ятого Сина Божого, вони піддавалися жахливим мукам і самим лютим смертям. І разом з потоками крові їх пахощі Христове, яким були сповнені їх душі, підносилося до неба, і постійно мучило воно диявола.
Минув той час, коли мученики Христові, які горіли вірою і любов'ю до Господа нашого Ісуса Христа, приносили себе в жертву за Нього. Немає більш таких жертв.
Але ще раніше, з настанням в світ сприйняв плоть людську Сина Божого, припинилися і всі інші жертви, ті жертви, які приносив народ Ізраїльський цілі тисячоліття. Чому закінчилися?
Щоб відповісти на це питання, треба пояснити вам сенс старозавітних жертв, заповіданих Самим Богом через великого пророка Мойсея. І Сам Бог устами пророка Ісаї і псалмоспівця Давида так говорить:
« До чого Мені безліч жертв ваших? говорить Господь. Я пересичений цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не хочу »(Іс. 1, 11).
«Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів?» (Пс. 49, 13).
Ці жертви не були потрібні Самому Богу, бо у Апостола Павла, в посланні до Євреїв, читаємо: «... неможливо, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи» (Євр. 10, 4). Якщо так, якщо Богу не потрібні були жертви всеспалення, значить не для Себе вимагав Господь Бог принесення в жертву тварин. Жертви ці були потрібні для самих людей, які здійснювали їх. Людям жертви ці були необхідні для повсякчасного нагадування про їх гріхах і про покаяння в них.
Але кров жертовних тварин мала і інше, вельми важливе, значення, бо вона прообразувала святейшую і найдорожчу Кров втілився для порятунку світу Предвічного Сина Божого. Це значення прообразу Хреста Христова кров жертовних тварин втратила після пришестя у світ Самого Спасителя. А жертви як нагадування про гріхи і покаяння були замінені великим таїнством сповіді.
Так що ж? Не потрібні для нас тепер ніякі жертви?
О ні! О ні! Ще за тисячу років до Христа великий пророк і Псалмопівець Давид розумів, що є ще одна форма жертви Богу, незрівнянно більш приємна Йому, ніж всеспалення тварин. У своєму п'ятдесятому псалмі він написав дорогоцінні для нас слова: «Жертва Богові дух розтрощений: серцем скорботним і смиренним Бог не скине» (Пс. 50, 19).
Будемо ж всі ми, мале стадо Христове, завжди пам'ятати, що саме цієї жертви - глибокого смирення серця і невпинної розтрощення бажає від нас Бог. Будемо пам'ятати і про те, що є ще одна приємність Богу жертва - жертва колихання Йому постійною хвали, по слову того ж Псалмоспівця: «Жертва хвали прославить мене, і тамо шлях, імже бачити буде спасіння моє» (Пс. 49, 23).
Бог чекає від нас не тільки молитовних прохань про потреби наших, а й постійною хвали за безмірні добродійства Його до нас.
Святитель Лука Кримський
Церковний календар
