Житомирсько-Поліська Єпархія

Сьогодні ми святкуємо великий для нас день Преображення Господнього. Ще раз в своєму житті ми духовно були присутніми на Фаворській горі. Очами віри ми бачили разом з апостолами Петром, Яковом і Іоанном, що зійшли зі Спасителем на вершину цієї гори, славу Божу в священні хвилини цієї події, яка відбулася незадовго до хресних страждань і смерті нашого Спасителя.

   Ми знаємо, що Син Божий, який сходив на нашу землю для вічного спасіння людей, явився не в своїй Божественній славі, - інакше б Його Божественне світло осліпило б всіх грішних людей, - але прийшов на землю умалившись, прикривши Своє божество образом людини. А тут на горі Преображення, Він показав Себе в сяйві тієї слави, в якій він перебуває відвіку і в якій побачать його ті із нас, хто своїм земним життям удостоїться цього.     На горі Преображення перед лицем здивованих учнів, Господь Ісус Христос на мить відкрив не лише Свою славу, але і славу Царства Небесного, Горнього Єрусалима, в якому Він зустріне душі своїх апостолів, коли вони закінчать свій земний подвиг мученицькою смертю. Коли перед апостолами відкрилися двері Небесного Єрусалиму і вони побачили славу Спасителя і світло Небесного града, вони пережили таке почуття радості, з якої вигукнув апостол Петро: „Добре нам тут бути!” Він не знайшов інших слів, щоб виразити всю ту радість, яка заповнювала його душу і душі інших апостолів, свідків Преображення. На цій горі Господь дав відчути своїм учням те, що їх чекає в житті вічному.    Всі ми добре знаємо, що земне життя перейде в життя, яке на має кінця. І в серці істинного учня Христового, якщо ми живемо по Заповідях Божих, живемо з Господом на шляху земного життя, живе і передчуття наших вічних благ і вічних радощів, які чекають істинних дітей Божих в Небесному Царстві.   Священна подія Преображення Господнього нагадує нам всім про те, що для того щоб увійти в ту славу, яку Господь показав на Фаворській горі і яку Він обіцяє своїм вірним дітям, яку ми чекаємо інколи вже тут на землі, ми повинні преобразити свою душу. Ми повинні обновлятися, відновлювати в собі спотворений гріхами образ Божий, щоб він засяяв у кожному з нас до кінця цього земного життя, за яким почнеться життя нове.    Коли Господь створив першу людину, він відзначив її душу Своїм образом. Цей образ у людині складається із любові, милосердя, чистоти, терпіння, смирення. – всього того, чим Господь Іісус Христос Сам прославив Себе в дні Свого земного життя. Ми вийшли чистими із святої купелі Хрещення. Але нашими пристрастями і гріхами цей образ Божий постійно омрачається, покривається брудом нашого порочного життя. І тому ми повинні обновляти його в собі протягом всього свого земного життя, звільняючись від нечистоти і пороків і прикрашаючи душу добрими справами.    Нам необхідно оберігати всі входи, через які гріх вповзає в наше серце. А він вповзає численними шляхами: через очі, коли вони дивляться на те, що пробуджує гріховне почуття і притягує до гріха; через вуха, коли вони уважні до того, що розтліває нас і штовхає до гріха; через уста, коли вони промовляють сварливі, скверні, брехливі, наклепницькі слова. Він входить через наші помисли. Він піднімається з дна нашої душі, коли ми даємо свободу схильності до гріховного життя, яка живе в нас. Ми повинні бути охоронцями свого серця, тому що гріх позбавляє нас радості відчувати в собі присутність Господа.    В день, коли Господь преобразився на Фаворі і показав славу Свою і світло нерукотвореного духовного града Єрусалима, ми просимо щоб він освітив і наші грішні душі своїм світлом присносущним і своєю Божественною благодаттю допоміг нам, грішним, пройти земний шлях достойно того призвання, до якого ми всі призначені – бути небесними громадянами Горнього Єрусалима.

                                                                           Митрополит Володимир ( Сабодан )