Житомирсько-Поліська Єпархія

Оліївська громада в жалю. В селі Ксаверівка провели в останню земну дорогу захисника України Дмитрія Устимовича. 

Архієпископ Житомирський і Поліський Володимир у співлужінні духовенства Черняхівського благочиння провели чин похорону новопреставленого воїна героя Дмитрія.

Майбутній захисник України Устимович Дмитрій Олександрович народився 29 квітня 1998 року в селі Давидівка Володарсько-Волинського району. 

Батько пішов із життя, коли хлопчику був лише рік, і мама Ольга самотужки виховала трьох синів. Найменший Дмитрій був особливою гордістю сім’ї – доброзичливий, дружній, відданий родині змалечку, помічник і опора.

Після закінчення школи багато працював – у ресторанному бізнесі, на будівництві. У 2018 році був мобілізований та проходив строкову службу у Василькові. Отримав звання сержанта, став інструктором із базової вогневої підготовки. Потім підписав контракт та брав участь в ООС на сході України.

З військової служби Дмитрій звільнився в жовтні 2021 року. На початку лютого 2022 року поїхав працювати до Чехії, але відразу після повномасштабного вторгнення повернувся в Україну і вже 5 березня став на захист свого села Святопетрівське на Київщині у лавах територіальної оборони.Тут зустрів своє кохання – Валерію, яка теж долучилася до сил ТрО Білогородської громади. Після завершення оборони Київщини пара добровільно мобілізувалася до Збройних сил України.Разом несли службу в частині забезпечення. Згодом продовжили обороняти Україну в складі 67-мої окремої механізованої бригади.

Валерія працювала медичною сестрою у відділенні медичної роти, евакуйовувала поранених із поля бою. Дмитрій був сапером – оператором відділення інженерних загороджень. Виконував усі завдання командування.

9 липня 2022 року закохані одружилися, і замість медового місяця були війна та бої. Бахмут, Кременна, Куп’янськ, Серебрянське лісництво – майже всі гарячі точки сходу України…У січні 2024 року в подружжя народився первісток – синочок Ян, на якого Дмитрій дуже чекав, і з перших годин життя малюка був турботливим та люблячим батьком. Однак захисник продовжував вірно служити Україні. 

На жаль, 15 вересня 2024 року Дмитрій Олександрович героїчно загинув під Кремінною на Луганщині під час виконання бойового завдання. 

Дмитрію Устимовичу назавжди 26 років.

У невимовному горі залишилися мама Ольга, дружина Валерія, син Ян, брати Віталій та Олександр, уся велика родина, численні друзі й побратими.

Вічна пам’ять самовідданому захисникові України! Дякуємо за подвиг! Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким героя. Ми будемо виховувати нашу молодь на прикладі Дмитрія Олександровича та його побратимів.