Житомирсько-Поліська Єпархія

Переклад здійснив з церковно-слов'янської мови — Високопреосвященніший Архієпископ Житомирський і Поліський ВОЛОДИМИР .

Конда́к 1

Вибраний Це́рквою Творця христоносцю вірний, страждання за Христа́ мужньо перетерпів; любов щиру па́стви здобув ти́, архіпа́стирськими труда́ми Жи́тниці Небе́сні наповнив ти́, вірою та любов'ю Христу́ до кінця послужив ти́. Ми ж, що звершуємо пам'ять твою́ ублажа́ємо тебе так: 

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Ікос 1

Ангелів Творець, Госпо́дь Вседержи́тель, благодаттю своєю звів людину на пе́ршу гідність у Небі, обрав тебе, о́тче Євме́нію, щоб в святи́тельському чи́ні послу́жити Йому́. Ти ж, посто́м та моли́твою а́нгельски над світом багатобунтівним до висоти Небе́сної зійшовши, прославля́в Його́ промовами богонатхненними. Ми ж розчуленним серцем співаємо тобі:

Ра́дуйся, обраний , що від юності Христа́ возлюби́в;

Ра́дуйся, вузьким шляхом до міста Всевишнього непохитно прямував;

Ра́дуйся, світильнику, що правицею Всевишнього запалений;

Ра́дуйся, архіпа́стирю Бо́жий воістину преосвяще́нний;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 2

Бу́рю спокус та принад мо́ре життя світського схвильовано, не спокусило тебе, о́тче Євме́нію. Зоста́вив бо суєту́ тління віку цього, до міста Бо́жого Києва стопи свої напра́вив ти́, в обитель золотове́рхого  Архистрати́га в труда́х безпереста́нно подвизався ти́. Ми ж Творцю не́ба і землі, що вогоньлюбові боже́ственної в се́рце твоє запалившому, заспіваємо: Алилу́йя! 

Ікос 2

Бачив клопіт мирських піклувань моли́вся до Го́спода: «Скажи́ мені, Го́споди, якою дорогою піду́, бо до Тебе́ підношу ду́шу мою́». В одежу світлу чернечого чи́ну зодягнувся ти якраз. Про таку адже добропорядність серця твого співаємо тобі:

Ра́дуйся, зара́ди любові Христової все земне полишив ти́;

Ра́дуйся, заради Вітчизни Небесної, все пишне світу цього в ніщо ти́ оцінив;

Ра́дуйся, на плуг ру́ки свої в Ім'я Госпо́днє поклав ти́;

Ра́дуйся, істинноїрадості прича́сником бути зажадав ти́;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 3

Коли хвилі пекельні здійнялися на Церкву православну та на зе́млю на́шу, ти маючи рівність за спасіння та уникнув сітей богобо́рчих, розколу обновле́нського, в оби́тель Ки́ево-Пече́рську прилинувши саме, і в спадщині Богоро́диці в простоті серця подвиза́вся нектаром якраз благода́ті преподо́бних в печерах замерших, насолоджувався ти́, співати Бо́гу: Алилуйя! 

Ікос 3

Всеми́лостивий Госпо́дь на протязі життя людського до спасіння скеровуєш, навалу чужоземців, братовбивства нападу лютування богобо́рців за гріхи на́ші попусти́в. Ти ж, о́тче Євме́нію в дні випробування віри, єдиному Бо́гу потрудився в чернечих трудах непосла́бно подвиза́вшись. Про це преславно взива́ємо тобі:

Ра́дуйся, бо хре́ст відречення багатотяжкий вибрав ти́;

Ра́дуйся, бо блаже́нства убогості духо́вної зацілував ти́;

Ра́дуйся, бо стежки проведених шляхів пізнав ти́;

Ра́дуйся, бо від джерела завжди текучого благода́ть отримав ти́;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 4

Бу́ря випробувань не похитнула надії твоєї  на Покро́в Бо́жої Ма́тері твоєї , коли за послухом до подво́р'я в місто Петроград, в «ма́лу Ла́вру» на труди рівноа́нгельського житія́ по́сланий бу ти́. Я́к безстра́шний і до́блесний во́їн «шолом спасіння та меч духо́вний» отримав, віру правосла́вну безстрашно, навіть до оков темни́чних сповідував ти́ й на по́двиги страда́льницькі себе прирікши́ взива́ючи прему́дрості Бо́жій: Алилу́йя!

Ікос 4

Слухаючи благочести́ве і пра́ведне житіє ченців Киево-Пече́рьських на подво́р'ї Святої Ла́ври в місті Петро́граді безбо́жні вла́сті я́рістю позгнівалися та на суди́лище тянули, іде́ ж обмову́ підняли на тебе, о́тче Євме́нію. Ти же пам'ятаючи голос Христо́вий: « І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може » безбоязно пра́вду Бо́жу сповідував . Ми ж згадуючи по́двиг сповідництва твого́ проспівуємо так:

Ра́дуйся, істини Христо́вої вірний служи́телю;

Ра́дуйся, лю́того безбо́жжя непохитний викривачу;

Ра́дуйся, віри Правосла́вної тве́рдий поборнику;

Ра́дуйся, в'язню багатостражда́льний, що Го́спода віддано свідчив;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 5

Боготоприплинною пресвітлою зірко́ю засяяв серед пітьми згубної, сповіднику Бо́жий! Ти адже окови, роботи важкі, голод, холод і хвороби перетерпів, ду́х свій вірою та моли́твою зміцнивши, а Го́споду ж оберігаючому тебе, подячно проспівував ти́: Алилу́йя!

Ікос 5

Бачачи терпіння і ско́рботи твої у в'язниці, дивуємося міцності ду́ха твого́, страда́льнику Бо́жий Євме́нію, сла́вимо Бо́га,що яви́в на тобі чудеса си́ли Своеєї. Вогонь бо стражда́нь не запеклив се́рця твого́, не попали́в ре́вності твоєї до моли́тви невпинної та  праці чернечої. Тому ра́ди, від оков звільни́в, привів тебе Госпо́дь на Кавка́з до вибраних подви́жників Своїх, Гли́нської пу́стелі ста́рців, від яких саме напиживився ти́ душекорисними настановами. За таке знаючи про тебе́ Боже́ственне піклування, взива́ємо так:

Ра́дуйся, Ісу́совою моли́твою се́рце своє освяти́в;

Ра́дуйся, пізна́ннямм Сло́ва Бо́жого розум свій просвіти́в;

Ра́дуйся, працю чернечу в миру́ зберіг;

Ра́дуйся, в по́двигах таємних Бо́гу угоди́в;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 6

Про́мислом Бо́жим, о́тче Євме́нію, в поважне місто Ки́їв повернувся ти́ та в оби́телі Пече́рській час служіння церко́вний примноживши. В подвигах великих смиренно та незлобиво бра́тії співслужив, са́ном свяще́нства пошанований був ти́ із великою побожністю Безкро́вну Же́ртву приноси́в ти́. Тому ра́ди досто́йну похвалу́ возно́симо Бо́гу Тайнозверши́телю. Алилу́йя!

Ікос 6

Засяяв ти́ благода́ттю за цілковите відречення во́лі своєї, коли в хворобі сме́ртній до відходу душу підготовлював, рівноа́нгельського по́стригу у вели́кій схи́мі сподо́бився ти́. Го́сподеві дякуючи й ми взиваємо тобі так:

Ра́дуйся, ве́ликим терпінням, ворогів ви́димих та неви́димих посороми́в;

Ра́дуйся, в по́двизі посту, плот́ь свою́ ду́хові скори́в;

Ра́дуйся, моли́твою старанною, безпереста́нно ім'я Iсу́сово в се́рцi носи́в;

Ра́дуйся, лагідністю і смире́нням, да́ри Ду́ха Святого здобув;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 7

Цари́ця Небе́сна бажала яви́ти стра́ждаючому наро́ду Бо́жому світи́льника Свого́, в ди́вному видіінні со́нному яви́лася митрополи́ту Ки́ївському Іоа́ну та наказала же́зл служіння святи́тельського вручи́ти эконо́му оби́телі Своеєї Євме́нію, його́ ж дивним о́бразом незабаром сціла. За це похвалу́ досто́йну возно́симо Бо́гові. Алилу́йя!

Ікос 7

Но́ве невдовзі Госпо́дь яви́в напоумлення митрополи́ту Іоа́ну, коли відвідуючи Ла́вру побачив тебе о́тче здоровим у воротах оби́телі зустрічаючого , зрозумів що воістину Бо́жа Ма́тір час святи́тельського служіння на тебе поклала. Бачачи таке допущення за тебе́ заспіваємо:

Ра́дуйся, бо ско́ре отримав дивне сцілення;

Ра́дуйся, землі Букови́нської ве́лика утіхо;

Ра́дуйся, па́стви Поліської прему́дра настанова;

Ра́дуйся, міста Жито́мира нездоланна огорожа;

Ра́дуйся, Євме́нію, чину святи́тельського досто́йна окрасо!

Конда́к 8

Сла́вним явленням си́ли Бо́жої під час гонінь та випробувань, стало багатотяжке служіння архіпа́стирське твоє. Міцною руко́ю стерно Це́ркви направля́ючи, чин церко́вний прекрасно виконуючи, ду́шу свою́ за па́стирів та вівць покладаючи і на ву́зький шлях спасіння наставля́ючи. На Бо́га Вседержи́теля сподіваючись, викликував до Його: Алилу́йя!

Ікос 8

Всього́ себе́ на стражда́ння і біль душе́вну прирікав, насміленною моли́твою «ма́ле ста́до» від «вовків» оберігав ти́, незло́бивістю та смире́нням наклепи розпорошуючи, дара́ми духо́вними не́навість ворогів віри заспокоював ти́. Тому ра́ди поклоня́ємося перед по́двигом сповідництва твого́ співаємо тобі:

Ра́дуйся, уста́вів церко́вних назвичайий храни́телю;

Ра́дуйся, красу хра́мів діяльний господарю;

Ра́дуйся, Непереможній Воєво́ді вірний служи́телю;

Ра́дуйся, Це́ркви Христо́вої вогнений поборнику;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 9

Все єство́ а́нгельське здивувалося зріши повноту́ дарува́нь духо́вних,що  на тебе зливалися: стра́ху Бо́жого, прему́дрості та знання. Ними ж зло́бу світу цього́ руйнуючи, ду́ші заблу́дших направля́в, невір'я і непевненості сціляючи, в простоті ду́ха до Го́спода Серцезнавця хвалу́ возносив, проспівував Йому́: Алилу́йя!

Ікос 9

Оратри багатослівні не вспромозі гідно прославити труди твої, о́тче справедливий; бо хра́ми оздоблював, спів церко́вний милозвучним влаштовував, за душі ю́них непосла́бне  піклування мав та на убо́гих звертав увагу. По пра́вді здобув ти́ любо́в нелицемірну па́стви своєї, що виголошує тобі:

Ра́дуйся, Престо́ла Бо́жого нелінивий служи́телю;

Ра́дуйся, душ ю́них покірливості учи́телю;

Ра́дуйся, убо́игх в ско́рботах те́плий утішителю;

Ра́дуйся, наро́ду Бо́жого  наста́вник та охороноць;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 10

Спасти́ся й до розуму істини прийти́ бажав всім людям, ти до трудів святи́тельських трудів долучивши́ та я́к правдивий мона́х безпереста́нну моли́тву не залишивши; в усамітнені серде́чному перебува́в, до речей швидкоруйнівних світу цього не з'єднався повчаючи, Бо́гу Тайнознавцю викликуючи́: Алилу́йя!

Ікос 10

Стіною яви́вся ти́ хворобливій отрокови́ці Ніні, під крило́ моли́тви своєї взяв її, у видінні духо́вному ма́нтією своєю покрива́ючи, наставля́в та турбо́тою огороджував, передбачив в ній уго́дницю Бо́жу, подви́жницю та засновницю оби́телі чернечої. Тому ра́ди схимона́хиня Рафаїла з се́страми оби́телі Анастасієвської богоспасенного міста Жито́мира побожну па́м'ять за тебе́ бережемо співаю́чи тобі разом з на́ми:

Ра́дуйся, в по́двигах ве́лика спромога;

Ра́дуйся, в моли́тві швидке зміцнення;

Ра́дуйся, в усамітнені ти́ха наставле́ння;

Ра́дуйся, цнотливістю тре́петна огорожа;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 11

Співом всеутішним, на богослужінні всенічному, у хра́мі собо́рному лю́ди молилися; одні ж дивувалися, зріли тебе яу  у вівтарі в великій схи́мі ходив . Коли ж по відпусту слу́жби взна́ли, адже в цей час тілом в Ла́врі Святій перебував ти́, надзвичайно дивувалися волаючи ди́вному у святих Своїх Бо́гу: Алилу́йя!

Ікос 11

Благода́ть і ми́лість цілком отримав ти́, коли  передбачив смерть свою́, прикликав із Ла́ври Пече́рської отців, співмоли́товників да́вніх. Коли хвороба тя́жка посла́била тяготи і всі очікували одуження твого́; ти ж підігрів лампа́ду еле́єм зма́стив тіло своє та наказав отцям ка́нон на вихід душі, проказувати. По закінченню ж його́ возліг на ложе й моли́товно видихну́в: «Віддаю́ дух мій в ру́ки Твої, Го́споди», ми́рно відійшов ти́. Бачачи дивний відхід твій, співаємо тобі:

Ра́дуйся, успіння преподо́бних удосто́ївся;

Ра́дуйся, бо зрів обличчя  А́нгела Охоронця свого, радуючись;

Ра́дуйся, світлом хорів Святих, просвіти́вся;

Ра́дуйся, Пресвітле обличчя Го́спода ви́діти сподо́бився;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 12

Виспівуючи пісні похоронні, в день Успіння Бо́жої Ма́тері, мо́ре лю́ду правосла́вного похоронили тіло твоє під вівтаре́м хра́му апо́стола Якова, бра́та Госпо́днього. Бли́жні твої па́мятуючи, я́к преподо́бний Ку́кша, з яким ти, о́тче багато років співтаємнником в дру́жбі і моли́тві перебував, провістив ти слова́ пророчі: «Владико, ти по сме́рті замученим станеш», з подивом взива́ли Бо́гу: Алилу́йя!

Ікос 12

Після трьох саме роках успіння твого́, ворог ро́ду людського, рука́ма люде́й безбо́жних над моща́ми твоїми поглумився. Коли ж раба́ Бо́жа Марія́ тіло твоє розтерзене, але нетлінне, пла́том у труну збирала, духмяність відчула, й благода́ть ве́лику пізна́ла, та червону свіжу кров з пла́та зкраплену угледіла, і в духо́вній радості заспівала та́к, тож і ми з нею разом:

Ра́дуйся, бо в ри́зу сповідництва в Оби́телях Небесних зодягнувся ти́;

Ра́дуйся, бо насміленням преподо́бництва на Небі, підперезався ти;

Ра́дуйся, бо недосяжним про́мислом Бо́жим му́ченицький віне́ць на голову отримав ти́;

Ра́дуйся, бо з хорами Святих в Місто Нетління, увійшов ти́;

Ра́дуйся Євме́нію, чину святи́тельського достойна прикрасо! 

Конда́к 13

 О предивний, Архієре́я Предвічного, служи́телю всестаранний, пам'ятаючи, я́к запоруку багатоцінну, напоумлення твого: «Хто за мене бу́де моли́тися, того́ я пом'яну́ у Престо́ла Бо́жого», прийми́ нині це ма́ле моління на́ше та поклопотайся нам у Престо́ла Пресвято́ї Тро́йці до кінця життя на́шого у вірі Істинній Правосла́вній незмінно стоя́ти, по відході ж від світу цього́ в Небе́сній Оби́телі всели́тися і в прийдешнім Воскресінні з Го́сподом невідсту́пно перебува́ти, співаючи Йому́: Алилу́йя! 

                                                                     Молитва

 О святи́телю Христо́вий Євме́нію, досто́йним наступником апо́столів яви́в тебе Госпо́дь. Велича́ємо тебе, землі Жито́мирської сосу́де вибраний, що за ста́до слове́сне невсипно до Бо́га моли́шся, нині з Го́сподом в оби́телях Небесних перебуваєш.

 О преславний Євме́нію, бу́дь за нас перед Го́сподом повсякчасним клопотарем: утверди́ у вірі благода́тній Правосла́вній, да́руй стійкість в сповідані імені Христо́вого, ре́вність у виконанні за́повідей Його́, кріпость в благоче́сті, невідтсту́пність у моли́тві, серде́чне зворушення в покая́нні, чистоту́ в думках, смиенність у висловлюваннях і простоту́ в діяннях.

 Схили́ на нас Боже́ственне милосе́рдя, щоб визволитися в день Стра́шного Суду місця ліворуч і в ра́дість вічну вселитися, сла́влячи Го́спода Вседержи́теля і твоє благода́тне за нас до Його заступництво на  віки віків. Амінь.

Величання

Велича́ємо тебе, / святи́телю о́тче, Євме́нію, / і шануємо святу па́мять твою́, / ти бо мо́лиш за нас / Христа́ Бо́га на́шого.

Тропар, глас 4

 Висот шукаючи ни́зьке зоста́вив ти́, / в бдіннях і трудах свя́то подвиза́вся ти́́, / неправедні наклепи і ув'язнення перетерпівши́. / Серцем же, завжди переживав за ста́до своє/ я́́к богому́дрий святи́телю землі Поліської в моли́твах до Бо́гу розпростерся / до небесного чиностостояння прилинув якраз; / Отже викликуємо тобі святи́телю о́тче Євме́нію, / моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душам на́шим.

Кондак, глас 4

 Бо́жого сло́ва служи́телю вірний, / Ду́ха Святого сосу́де вибраний богому́дрий Євме́нію; / потік жи́ття гожий зверши́в, / віру Христо́ву в гоніннях і стражданні зберіг ти́, / архіпа́стирське служіння в простоті серде́чному та му́дрості скінчивши́; / лагідністю і ти́хістю норов лука́вства ворогів Христо́вих перемігши́. / Па́м'ять же пресла́вна твоя́, / спричиняє благоче́сно з вірою та любов'ю поклоня́тися чесним мощам твоїм /і в піснях тебе ублажа́ти.