Житомирсько-Поліська Єпархія

Мужній, незламний, сміливий і сильний - таким був справжній син України Олександр Васильович ДЗЮБАК

У час страшної небезпеки Олександр став на захист Вітчизни, слідуючи за покликом серця справжнього патріота. Більше двох років пекла на різних лініях фронту. Та навіть такі випробування не зменшили в ньому синівської і братерської доброти, відданості і сердечності. Він нещодавно створив свою сім'ю, разом з коханою чекали на первістка. А сьогодні його найрідніші жінки і дівчата покрили голови чорними хустками: 29-річний захисник України повернувся додому на щиті..

Такої кількості людей невелике і тихе село Андріївка, де народився і виріс Олександр Дзюбак, не бачило давно. Усіх зібрало горе, кожен прийшов вклонитись Герою, який загинув 05 травня 2024 року поблизу н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

Останню дорогу встелили квітами. Воїна зустрічали навколішки, не стримували сліз і сивочолі чоловіки, і побратими, і друзі полеглого Олександра.

"Це один з найкращих учнів, спортсмен, цілеспрямований і працелюбний, добрий і водночас незламний. Він був чудовою людиною, опорою і надією сім'ї, гордістю односельців,"- сказала директор місцевого ліцею Валентина Собченко.

Побратими, віддавши останню шану товаришу, несли його труну на руках.

Відспівали Героя в храмі Святого апостола Андрія Первозванного. Чин похорону очолив архієпископ Житомирський і Поліський Володимир у співслужінні з духовенством єпархії.

Під мелодію Державного гімну України та вистріли почесної варти тіло Героя Олександра віддали землі.

Вічна пам'ять і шана Герою!

Щирі співчуття рідним та близьким відданого сина України.