Житомирсько-Поліська Єпархія - Українська Православна Церква (ПЦУ)

Просвітницька праця святих рівн.ап. Кирила і Мефодія

Мистецтво Слова завжди було і залишається типовою рисою демократичних суспільств, і її прийнято пов’язувати із іменами відомих ченців-просвітителів Кирила та Мефодія. Приглядаючись до праць солунських братів, Кирила та Мефодія, не можу не відзначити їхніх старань, вони своїми трудами заклали основу слов’янської писемності. Велич праці якої не була видною за життя св. братів, це мабуть звичайна доля кожної великої роботи, — сучасники не цінять, в кращому випадку ставляться до неї байдуже, але на протязі багатьох віків ми змогли оцінити їхні праці і сказати про них що вони є не тільки великими, але й геніальними. Вони вклали душу у свою працю, яка принесла для слов’янських народів корисні наслідки, переросла в непереможну культурну силу, що охопила мало не всі слов’янські народи. На сьогоднішній день більше ста мільйонів слов’янського народу хвалить Бога тією мовою, якої початок дали нам апостоли слов’янські.

Дев’яте століття було століттям де творилася незалежна слов’янська держава. Св. брати творили життєві кроки для піднесення народу, який був подріблений на багато малих кволих племен, при чому ворожих один до одного; скрізь панували над ним завойовники сусіди; скрізь поважали його як раба, навіть звали гордо – sclavus, — тобто раб. Культура народу була зовсім невеликою і не до порівняння було з тогочасною грецькою культурою. Писемності не було, бо не було навіть сталої азбуки, не було книжок, не було виробленої літературної мови. Брак усього цього вів тільки до слабкості слов’янських народів і не давав їм змоги міцно стати на свої власні ноги.

Брати Кирило та Мефодій народилися в македонському місті Фесалоніка на березі Егейського моря (сучасна назва Салоніки), де закінчується Візантія, і починається неосяжні землі слов’ян – наших предків, в багатодітній сім’ї. Батько був болгарином, мати була слов’янкою (від цього і беруть свій початок св. брати знанню слов’янської мови, ще імператор Михаїл у одному із своїх слів говорив: «Ви обидва солунянини, про те ви добре кажете по-слов’янському…»). У їх сім’ї росло сім братів. Ім’я Кирило було дано Констянтину всього навсього за декілька днів до його смерті, при його монашому постригу. Констянтин самий молодший народився між 826 і 827 роком, невідомо яким був по рахунку в сім’ї, але безсумнівно, він був молодший за Михаїла (у чернецтві Мефодія) і народився близько 820 року. Батько його займав високу посаду у військово-адміністративній політиці цього часу і під його оправою було більше тисячі воїнів завдяки тому брати отримала блискучу освіту.

Старший з братів, Мефодій, мав навики керування і на протязі кількох років керував слов’янською областю у Візантії, на південному сході, в Македонії, але залишив посаду і пішов до монастиря на Олімп (Мала Азія).

Молодший брат Костянтин, з дитинства проявляв незвичайні здібності. Ще з 15 років читав Григорія Богослова, одного із глибоко-мислячого вчителя церкви. Слух про це широко розповсюдився по всіх околицях і досяг Константинополя, через начальника канцелярії і скарбника візантійського патріарха, євнуха Феоктиста, котрий був логофетом і був вражений хлопчиком і завдяки йому був узятий до двору імператора, де навчався з його сином. Там завдяки керівництву патріарха Фотія вивчив античну літературу та різні науки. У «Житії» Костянтина сказано так: «коли ж прийшов у Царгород, віддали його вчителям, щоб навчався. І він усердно навчався усім тогочасним дисциплінам, упанував граматикою, і геометрією, і Фотієвою діалектикою, і цікавим всім філософським вченням, і риторикою, і арифметикою, і астрономією, і музикою, й іншим еллінськими вченнями». Він з успіхом брав участь в богословських диспутах, а пізніше виконував дипломатичні поручення в Сирії і Хазарії, де досить швидко опановував нові мови і письмо. Костянтин, мав доступ при дворі імператриці Феодори, і вирогідно відмовившись від блискучої кар’єри, багатства та одруження, але опісля вбивства заступника Костянтина вважає за краще оселитися в монастирі як послушник. Пізніше стає священиком, працює у патріаршій бібліотеці, почав викладати еллінську та християнську філософію в Моравській академії (від чого і пішло прізвисько Кирило-«філософ»).

Мені згадується епізод з його дитинства, коли у зовсім молодому віці, 7 років йому приснився сон у якому Стратиг (начальник області), зібравши всіх дівчат Солуні, сказав йому: «обери собі з них, кого хочеш дружиною, на допомогу (тобі) і ровесницю свою». «Я ж, — розповідав Константин, — розглянувши їх усіх, побачив одну гарнішу за всіх, із сяючим ликом, прикрашену золотими намистами й перлинами й усією красою, ім’я ж її було Софія, тобто Мудрість, і її (я) обрав».

Разом із Фотієм усердно займався філологією. Пізніше чернече постриження прийняв його старший брат – військовий у відставці. Як чудовому проповідникові і захисникові православ’я, йому нерідко доручали місіонерську роботу. Вважають що він брав участь в хрещенні Болгарії і вже тоді замислювався над створенням слов’янської абетки. 862 року Костянтин разом з братом вирушили до Моравії, що стала «яблуком розбрату» не лише між слов’янськими і німецькими феодалами, але й папою Римським та Патріархом Константинопольським.

Князь Ростислав, що очолював Велико-Моравське князівство, звернувся до візантійського імператора Михаїла з проханням: «Земля наша хрещена, але немає у нас вчителів, які могли б пояснити нам віру нашою рідною мовою». Тому забажав прислати вчителів, які знають слов’янську мову, щоб його народові переклали Святе Письмо.

Імператор Михаїл відрядив двох братів-ченців, які не обмежилися усною проповіддю, привезли із собою церковні книги, перекладені слов’янською мовою: Євангеліє, Псалтир, Апостол та інші. А їхні учні почали переписувати ці книги. Православні джерела датують цю подію 863 роком за олександрійським літочисленням. Перекладацька робота Консантина Філософі почалася з Євангелія від Іоанна. Першими словами, написаними слов’янськими буквами, були початкові слова великоднього євангельського читання: «На початку було Слово» (Ін.1:1). Активні дії просвітницької діяльності на землі слов’янській – в Моравії і Паннонії, викликали гнів з боку німецьких феодалів і церковників, які вважали що прославлення Бога повинно бути лише на трьох мовах: єврейською, грецькою та латинською (про що свідчать написи на Хресті Господньому).

Кирило та Мефодій неодноразово їздили до Риму, щоб заручитися підтримкою Папи, причому, небезуспішно. Під час однієї з таких поїздок, 869 році, Костянтин важко захворів і помер. Перед смертю він заповідав Мефодію: «Ми з тобою як два воли: від тяжкої ноші один впав, інший повинен продовжувати свій шлях». Старший брат пережив молодшого майже на півтора десятиліття. Він наполегливо займався місіонерством та поширенням слов’янської писемності аж до своєї кончини, незважаючи на переслідування. Відомо, що Мефодія було ув’язнено в одному з швабських монастирів. Було необхідне втручання папи, щоб його звільнили і відновили в правах архієпископа, хоча навіть у Ватикані вважали, що слов’янською мовою краще вести лише проповідь. Вже після смерті Мефодія його супротивникам вдалося остаточно домогтися заборони слов’янської писемності в Моравії. Багато послідовників братів-просвітителів було страчено, опинилися у в’язниці або втекли до Болгарії та Хорватії, де продовжили подвижницьку діяльність.

Їхні заслуги детально описують не тільки «Житія Святих», але й «Повість минулих літ» — початковий літопис, який було створено в Київській Русі й написано алфавітом, який загалом і в цілому, ми користуємось й досі.

Поряд з кирилицею в слов’янській писемності відома й інша азбука – глаголиця. Їй вчені не знаходять аналогів. Це дало підставу для твердження, що глаголиця, є штучним витвором однієї людини, на відміну від кирилиці, яка має природний органічний характер і давніші прототипи.

Форма кирилиці нагадує грецьке уставне письмо. Спосіб написання букви кирилиці простіший. Глаголиця відрізняється від неї складним накресленням знаків. Очевидно, цим пояснюється те, що глаголиця була витіснена кирилицею. Проте досить довго зберігалося письмо, яке отримало назву «глаголиця». У тутешніх монастирях ним зрідка користувалися до пізнього середньовіччя. Існує більше 30 версій щодо походження цієї загадкової писемності. Останнім часом на користь цього погляду висуваються нові аргументи, зокрема в зв’язку з віднайденням на стінах у Київському Софіївському соборі азбуки, що має 27 літер, серед яких 23 грецьких і 4 слов’янські (Б, Ж, Ш, Щ). На підставі складу софіївської азбуки можна зробити висновок, що вона являє собою один з варіантів грецького – слов’янського письма. Тому більшість дослідників вважають, що саме цей алфавіт і було створено братами-ченцями.

За літописом, початок шкільній (книжній) освіті був покладений Володимиром, який відразу після хрещення киян став у знатних людей забирати дітей і віддавати їх на навчання книжне. Так було покладено початок підготовці книжних людей, а з середини – другої половини XI ст. – і перших пам’яток руської книжності, що походили з церковного середовища. Водночас графіті на стінах Софіївського собору в Києві, новгородські берестяні грамоти, написи й клейма на будівельних плитах і зброї свідчать, що тоді ж, у XI ст., писемність набула поширення і серед інших верств населення.

Заслуги Кирила і Мефодія в історії культури велика: по-перше, Кирило у 863 році розробив першу впорядковану слов’янську азбуку і цим поклав початок розвиткові слов’янської писемності; по-друге, Кирило і Мефодій переклали з грецької мови багато книг, що стало початком формування старослов’янської літературної мови, по-третє, Кирило і Мефодій протягом багатьох років провели серед західних і північних слов’ян і сприяли поширенню грамотності серед цих народів.

Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв’язку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже, і періодизація української літературної мови тісно пов’язана з історією українського народу.

Крім того, Кирило і Мефодій вели безперервну боротьбу проти спроб німецько-католицького духовенства заборонити слов’янські книги.

Справа, якій присвятили своє життя Кирило і Мефодій, була недаремною. І найкращий доказ цього – вдячність нащадків.

Поділитися:

Просвітницька праця святих рівн.ап. Кирила і Мефодія

Церковний календар