Житомирсько-Поліська Єпархія

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

    Чудотворець народився в кінці III століття на острові Кіпр. Про його життя відомостей збереглося мало. Знаємо, що він був пастухом, мав дружину та дітей. Багато коштів віддавав на потреби ближніх. За це Господь нагородив його чудодійним даром: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів.

Спиридон – подвижник IV століття, брав участь у Першому Вселенському соборі. Силою своєї віри переконував високоосвічених філософів-аріан. Вразив усіх дивом, підтверджуючи правдивість догмату про Трійцю: стиснув у руці цеглину – і тієї ж миті з неї вийшли вогонь та вода, а в його руці залишилась глина. «Так і в Трійці, – промовив тоді святитель, – Три Іпостасі, але Єдине Божество».

Після смерті дружини, за царювання імператора Константина Великого (306–337), він був обраний єпископом міста Тримифунта. В архієрейському сані не змінив свого способу життя, поєднуючи пастирське служіння зі справами милосердя.

Святитель з великою любов’ю піклувався про свою паству. За його молитвою посуха змінювалася рясним животворним дощем, а безперервні дощі – теплою та сухою погодою. Також зцілялися хворі, виганялися демони.

Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, Спиридон повернув немовля до життя. Мати ж, приголомшена радістю, впала мертвою. Але молитви угодника Божого повернули життя і матері.

Відомий із житія святителя і такий випадок. Якось він зайшов у порожню церкву, звелів запалити лампади та свічки й розпочав Богослужіння. Проголосивши «Мир усім!», він з дияконом почув у відповідь зверху безліч голосів, які виголосили: «І духові твоєму». На кожній єктенії невидимий хор співав «Господи, помилуй». З церкви долинали співи й до неї почали поспішати люди. У міру того як вони наближалися до храму, дивний спів усе більше і більш наповнював їхній слух і тішив серця. Але коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, крім єпископа з кількома служителями, й не чули вже більше небесного співу.

У святого був звичай із зібраного врожаю одну частину роздавати бідним, а іншу – віддавати нужденним у борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід у комору, де кожен міг узяти, скільки потрібно, а потім повернути таким же чином, без перевірки та звіту.

Господь відкрив угоднику наближення його кончини. Останні слова святого були про любов до Бога та ближніх. 348 року під час молитви святитель Спиридон представився до Господа. Тіло було віднайдено нетлінним. Поховали його в храмі на честь святих апостолів у м. Тримифунті. В середині VII ст. мощі перенесли в Константинополь, а в 1453 році – на острів Керкіра в Іонічному морі (грецька назва – Корфу). Тут, в однойменному місті й донині вони зберігаються в храмі його ймення. П’ять разів на рік на острові здійснюється урочисте святкування пам’яті святого Спиридона.

     Ієрей Володимир Чмуда, настоятель Свято-Покровської парафії села Базар