Житомирсько-Поліська Єпархія

Любі в Христі брати і сестри!

Трагічні виявились для нашої громади декілька минулих тижнів. Ми втратили тих, хто міг ще жити та творити добрі справи на благо свого дому і нашої громади зокрема.

Це невимовний біль втрати для сімей загиблих і померлих. Втрати людей яких вони безмежно любили і будуть завжди любити. Людей, які допомагали їм  в житті, тому і життя з ними здавалось яскравішим.

Я знаю, що у всіх таких сім’ях постають питання:  Як жити далі? Чому Господь допустив, що більші грішники спокійно собі живуть, а ми маємо страждати?

Зовсім конкретну відповідь на ці питання вам на землі не дасть ніхто. Прийде час і ви самі зрозумієте для чого це вам. 

Але, як священник, можу  точно сказати – це все для того, щоб ми змінилися,  це стосується не тільки сімей загиблих, чи померлих, а й всіх із нашої громади.  Чи це випадковість, що до загибелі воїна Богдана ми тривалий час не мали взагалі ніяких поховань і потім за короткий проміжок часу нашу громаду поглинула скорбота.  І всі загиблі, чи померлі були добрими людьми про яких у нас всіх світла пам’ять, і всі могли ще жити. Очевидно, що Господь забрав тих хто оселиться в святих Його оселях. А нам всім надав шанс змінитись. 

Коли ми всі, навіть ті, які мають слабку віру, посильно молимось до Бога? Коли маємо якесь потрясіння: або коли нам щось заболить, або маємо якусь тривогу… Саме таке потрясіння, яке отримала кожна сім’я, яка зараз в скорботі і загалом вся наша Клітищенська громада, є можливістю утвердитись у вірі і у виконанні заповідей Божих. До спрямування свого життя до виконання добрих справ, на славу Божу і на благо ближнього.

«Люби Бога всім серцем своїм і ближнього, як самого себе» - каже нам Христос, даючи дві основні Божі заповіді. Це не значить, що всім потрібно все своє майно віддати на Церкву  та роздати людям, а самому піти в монастир. 

Це значить, що кожен має почати утверджуватись у вірі, щодня згадувати і дякувати Господу за все, що має;  просити розуміння Його волі, бо саме Божа воля для нас є тим, що веде до щастя. 

Любити себе – це постійно вдосконалюватись у своїх талантах, відрізняти і віддаляти від себе те, що є згубне для душі і тіла. 

Любити ближнього – це бажати і робити добро для всіх із ким  маєте справу, не чекаючи від них взаємності й не покладаючи на них свій осуд, бо можливо вам вдалось «просунутись» в пізнанні істини, а вони не пройшли тей шлях, який вам допоміг у цьому важливому ділі.

Я дуже сподіваюсь і молю Господа, щоб цей скорботний шлях, який проходить наша чудова Клітищенська громада, став саме таким, який приведе нас всіх до чистоти наших сердець, до примноження доброти та віри у Бога.  Це буде найбільшим нашим внеском  і в перемогу, і в пам’ять спочилих воїнів-героїв, і тих героїв, яких ми будемо зустрічати з перемогою.

Слава Богу за все! 

PS

Радує й те, що й цієї служби з нами були нові прихожани, це значить, що все ми робимо вірно, і молитви ще кількох людей були почуті Господом, бо « де двоє і троє в Ім’я Моє, там і я посеред них» - каже нам Христос.